Розділ 23. Угода

Розділ 23. Угода

Коли вони трохи заспокоїлися, Анна сказала:

— Олексію, я все одно хочу попросити пробачення, що так... е-е-е... потужно впала на тебе. Я ж не легенька дівчина, напевно, добряче тебе гепнула? Вибач! — посміхнулася дівчина Олексію.

— Та це ти вибач! Я ж наступив тобі на поділ! Ніколи не вмів танцювати так швидко! Та й нічого страшного, мені навіть було приємно, — підморгнув чоловік. — І дуже дякую, що вирвала мене із захвату Зої. Після того, як ми розійшлися, вона весь час переслідує мене, досить нав’язливо й дуже агресивно. Ось і зараз, вчепилася, мов реп'ях! Ти думаєш, я танцював із нею добровільно? — він скривився. — Вона вчепилася в мене, мов кліщ, і потягнула в танець.

— О, то я дуже вдало влаштувала невеличкий скандал? — перепитала Анна, трохи заспокоюючись, адже думала, що з боку Олексія є ще якісь почуття до Зої, і саме тому він танцював із нею.

— Так! Ти добре придумала про той поцілунок. Розумієш, так сталося, що ми з Зоєю зустрічалися певний час, ми вже давно знайомі. З дитинства вчилися в одній школі, гралися в одному садочку, а потім наші шляхи розбіглися. Проте батьки давно хотіли, щоб ми були разом, зустрічалися, і якось ненав'язливо почали нас зводити. Зоя дочка одного професора, який тісно співпрацює з моєю мамою.

— А ким працює твоя мама? — зацікавлено спитала Анна. — Я чула, що твоя бабуся, тобто Нора, говорила про якісь наукові праці.

— О, мама працює лінгвістом у науковому інституті, досліджує якісь міфологічні назви у якихось культурних традиціях. Я не дуже вникаю в усі ці її роботи. Я давно вже мешкаю окремо від батьків. А сам я працюю програмістом. Ти ж бачила у мене вдома комп'ютери.  Спочатку був провідним співробітником в одній із відомих компаній, але потім... гм... звільнився, ну, за власним бажанням... Там окрема історія, може, колись розкажу, — Олексій на мить спохмурнів. — І зараз я фрілансер. А ти чим займаєшся? Ну, крім прибирання, звичайно, що тобі подобається?

І вони почали говорити, і кожен розповів трошки про себе. Ох, нарешті вони познайомилися так, як знайомляться нормальні люди! Анна було цікаво слухати Олексу, який розповідав про те, як він колись сам зробив круту комп’ютерну гру, адже вона теж цікавилася іграми, їй подобалося проходити різні рівні.

— Колись зіграємо разом у мою гру, — пообіцяв Олекса, і тут Анна зрозуміла, що прийшов час напевно випитати трохи про ту аферу, в яку вона вляпалася.

— Так... Я ще хотіла запитати, — почала вона впевнено. — Вечір уже закінчується, і я, сподіваюся, добре відпрацювала всі ті гроші, які ти мені заплатив, щоб я удавала твою фіктивну наречену. Але оскільки склалася дивна ситуація, і мене зовсім несподівано було вибрано тобі в пару, та ще й Нора дала усім претендентам на її спадок таке складне завдання, то... Що ж тепер робити конкретно мені?

— О, так, — скрушно зітхнув Олексій, — як добре, що ти про це заговорила! Я теж ніяк не наважувався запитати, чи не погодишся ти на цей тиждень, коли перебуватиме у місті той представник із великої фірми, скласти мені пару? Тобто.., — Олексій замовк, підбираючи слова, бо побачив здивовані очі Анни, і потім уточнив, — тобто побути моєю напарницею, щоб розвідати все те, про що написала Нора в інструкціях. Чи не буде тобі важко зіграти мою наречену, щоб до мене не було зайвих запитань хоча б на час цього маленького Нориного розслідування? — він запитально глипнув на Анну.

Дівчина трохи знітилась, але не подала вигляду, і одразу ж приступила до матеріальної частини справи. Вона трохи помовчала, збираючись із думками, як би краще сформулювати свої вимоги, але Олекса її випередив:

— Звичайно, не хвилюйся, я оплачу твої послуги фіктивної нареченої! Оскільки за три години сьогодні ти взяла тридцять тисяч, то за тиждень... Ого-го! То буде надто багато, — похитав він головою. Чи, може, ти зробиш мені знижку? — розсміявся він.

— А скільки ти готовий заплатити мені? — поцікавилася Анна. — Розумію, що сума виходить нереальна! Адже якщо за три години сьогодні ти заплатив мені тридцять тисяч, то за один день виходить капець, як багато!. Це взагалі космічна сума для мене. Я вже не кажу про тиждень.

— О ні, таких грошей я точно я не маю, — заперечив Олекса. — Що ж, якщо ти відмовишся, тоді мені доведеться працювати самостійно. Навіть не знаю, як викрутитися із цієї ситуації, адже Нора вважає, що ми пара, — він задумався. — Але все одно, навіть якщо не отримаю спадку, я хочу добитися гарного договору для компанії, хай навіть вона не дістанеться мені. Все-таки цей спадок моєї бабусі Нори, а я її дуже люблю.

Якраз у цей момент на танцмайданчику, де якраз стихла музика, голосно засміялася Нора.

І Анна раптом вирішила для себе, що допоможе Олексію просто так, без грошей. Їй сподобалася ця сім’я, адже Нона й справді була класною! І Олексій виявився не таким нудним і неприємним типом, яким здавався раніше.

— Ти знаєш, мені здається, що ця вся афера пахне великою пригодою. Так я називаю якісь цікаві події у житті. А у мене їх давно не було… та вважай, взагалі не було, окрім неприємностей, — вона рішуче кивнула. — Я з тобою! Допоможу, чим зможу, адже це так цікаво, як у пригодницьких чи детективних фільмах!

Олексій здивовано поглянув на неї, і радісні вогники загорілися в його очах.

— О, це чудово! Але все одно я заплачу тобі певну суму за допомогу, і навіть не відмовляйся. Треба тільки почати, а далі буде видно. Сподіваюся, ми з тобою спрацюємося, і з нас вийде гарна команда. То що, домовилися?