Розділ 22. Грандіозне падіння

Розділ 22. Грандіозне падіння

Олексій звичайно ж наступив на поділ її довгої сукні.  Анна спіткнулася й почала падати на хлопця. Вони добряче гепнулися на землю! При цьому Анна вчепилася йому в сорочку спереду на грудях, і впала на чоловіка! І її падіння було м'якшим, аніж в Олексія, котрий як тримав її за талію, так і не випустив.

Музика різко урвалася, всі гості обернулися і почали дивитися, жваво перемовляючись, на парочку, що мальовничо лежала на землі. Олексій лежав, обіймаючи Анну і витріщившись на глибоке декольте її сукні, де відкривався пречудовий вид. Він навіть не рипнувся, щоб підвестися, так і завмер непорушно, а очі запалали трохи хтивим поглядом. Анна ж хоч і хотіла спробувати піднятися, але не могла цього зробити, бо відчувала, що чоловік міцно її тримає і не відпускає з несподіваних обіймів.

Пауза затягнулася. Тривала довго, навіть непристойно довго, і Анна, раптом страшенно знітившись і почервонівши, прошепотіла Олексію, 

— Може, ти все-таки відпустиш мене?

— Га? Що? — відірвався від споглядання її принад Олексій. — А, так, звичайно, вибач, що наступив на поділ, — але його руки так і не розімкнулися і не відпустили дівчину.

І вже коли до них підійшли батьки Олексія, той неохоче розтиснув руки, і вона почала незграбно підніматися. “Ох, яка ж неприглядна, напевно, картина, коли спостерігати збоку!”, — думала засоромлено дівчина. Адже стояла зараз на землі навкарачки, в дуже непривабливій позі. Але Олексій швидко схопився на ноги й допоміг їй підвестися, за що дівчина була йому дуже вдячна.

— Вибачте, ми всім перебили такий гарний танець! — прокричав він гостям, які зацікавлено витріщалися на них, напевно, думали, що вони трохи напідпитку. — Продовжуйте всі танцювати!

Він узяв Анну за лікоть і повів до лавки, яка знаходилася в глибині саду, подалі від цікавих гостей. Всадовив і сказав:

— Зараз я принесу тобі чогось випити. Боже, давно мені не було так весело! І мені теж треба освіжитися. Трясця, ти бачила їхні обличчя? Вони були в шоці! Як же ми смішно впали і валялися там під ногами танцювальників! — вигукнув захоплено Олексій, а потім почав реготати.

Анна теж розсміялася. Їй раптом стало дуже весело, адже знову згадала, як вони з чоловіком валялися на тому танцювальному майданчику, а всі навколо дивилися на них. Це було і справді смішно. І Олексій чомусь зовсім не кричав на неї, що вона незграба, навіть не зауважив, що вона була досить важка, не сказав, що йому неприємно було, коли вона притиснула його усією вагою тіла до землі. Навпаки, Олекса був чомусь дуже задоволений, швидко побіг і приніс їм випити якогось соку. Вони обоє всілися на лавці і, попиваючи яблучний сік, весело почали обговорювати їхнє грандіозне падіння…

“Дивний цей Олексій, — розмірковувала Анна, — то кричить на мене й принижує, а то раптом стає веселим і компанійським. Ох, я зовсім не знаю цього чоловіка. Але то таке. Треба якось ненароком порозпитувати його про те, яка ж моя роль у пошуках представника із тої важливої компанії. Адже мене, хочеш не хочеш, а обрано в пару Олексію, а значить, я теж повинна брати участь у цій афері. Головне, здерти з нього побільше грошей! А що? Я найнята персона! Хай платить за послуги фіктивної нареченої!”. 

І Анна почала думати, як би так природно і невимушено про все це розпитати…