Розділ 22. Танець у саду

Розділ 22. Танець у саду

І танцювали Олексій із Зоєю, чорт забирай, дуже чуттєво: музика повільно лилася по саду, а Зоя прямо повисла на Олексієві, заклавши руки йому за шию і обійнявши якнайміцніше, влипла у нього, безсоромниця.

А той, зараза, і не опирався, обійняв її за талію, і було схоже, що його це влаштовує і подобається. Анну чомусь роздратувало те, що він посміхався Зої. Ясно, що вони колись були близькими і, напевно ж, спали разом, і логічно, що якісь почуття Олексій і досі мав до неї, хоч вона й кинула його. Ну, за словами чоловіка, так і було.

Але те, що він, знаючи, що Зоя зараз з іншим чоловіком, а також прийшов із Анною на вечірку (так, нехай це було фіктивно, і про це знали лише вони двоє), але все одно треба було підтримувати цей байку про їхні стосунки! А він навпаки своїм танцем зовсім геть розбив їхню легенду. Анна подумала, що оскільки вона зараз має відпрацювати ті гроші, які заплатив їй Олексій, і поки що вечірка не закінчилася, то вона і буде далі грати його наречену, як вони і домовлялися. Саме так! Енергійно та рвучкими кроками, вона підійшла до парочки, яка, заколисана музикою, майже не рухалася, лише розмовляли, посміхалися одне одному й обіймалися, ледь-ледь тупцяючи ногами по землі.

— Олексо, це як треба розуміти? — запитала Анна, підійшовши до пари.

Всі інші гості навколо раптово нашорошили вуха, і хоч музика грала досить гучно, декотрі пари навіть почали підтанцьовувати поближче, щоб почути те, що говоритиме Анна. Скандал, який назрівав перед їхніми очима, ревнощі, гострі емоції дуже всіх зацікавили.

Навіть Нора, сидячи за столом і хитаючи головою в такт музиці та ногою, яку закинула одну на другу, кинула сторожкий погляд на їхню трійцю, але вирішила, очевидно, не втручатися. Тільки похитала легенько головою і знову відпила шампанського із бокала, який тримала в руці. Молодь є молодь: пристрасті й гарячі вияснення стосунків, а потім палке примирення — це так мило! Очевидно, так думала мудра жінка і не втручалася.

Олексій відволікся від розмови з Зоєю, і вони зовсім зупинилися. Зоя теж гнівно поглянула на Анну, яка продовжила свою фразу далі:

— Ти казав, що кохаєш мене, і що стосунки із Зоєю у тебе вже позаду! — верескнула Анна, роблячи трагічний вигляд. — А тут я бачу, що ви обіймаєтеся палко та ще й цілуєтеся!

— Ми не цілувалися, — заперечно захитав головою Олексій. Але Анна раптом помітила полегшення в його очах. Дивно, чому?

— А я бачила, що цілувалися, — вперто промовила Анна, вирішивши триматися своєї брехні до кінця. — Зараз же зроби вибір: або вона, або я! — і дівчина тицьнула пальчиком у відверте і спокусливе декольте своєї яскравої сукні.

Олексій простежив очима за її рукою і, вже не відриваючи погляду, пробурмотів:

— Звичайно, тебе. Ми ж зустрічаємося. Ти моя наречена.

— Та ніхто не цілувався із Олексієм, — промовила раптом Зоя, відлипаючи від хлопця. — Ми просто говорили і згадали дитинство, як гралися разом на майданчику у піску. Хіба не можна згадати спільне минуле?

— Не знаю, у що ви там гралися, але ми прийшли на вечірку разом, — капризно скривила губи Анна. — Тому усі танці я хочу танцювати лише з тобою, Олексику! — вона схопила Олексія за руку, майже видерла його з обіймів Зої і закружляла по майданчику. — Я хочу швидкої музики! — закричала вона до музик, і ті раптом перелаштувалися на швидкий ритм, неначе чекали її команди, і заграла швидка полька.

— Я не вмію цього танцювати! — перелякався Олексій, навіть не намагаючись вирватися з чіпких обіймів Анни. — Швидкі танці не для мене. Давай зупинимося.

— Та нічого, не вигадуй! А я люблю швидко танцювати! Це ж така запальна полька! — і Анна ще швидше пустилася крутитися, смикаючи Олексія за собою. — Просто підстрибуй у такт і роби так, як я.

Вони почали кружляти між тими парами, які теж перейняли естафету швидкого танцю і застрибали у веселому ритмі.

— Тільки я хочу попередити тебе, щоб ти не наступав мені на поділ, а то буде біда! — попередила дівчина.

— Що-що?! — запитав Олексій голосно, перекрикуючи музику.

— Не наступай мені на поділ! — зарепетувала у відповідь Анна.

Але було вже пізно...