Розділ 18. Три пари

Розділ 18. Три пари

Раптом усі розмови за столом перервав брязкіт ножа об фужер, яким всіх закликала до уваги Нора. Вона, злегка постукавши об скло, почала говорити. І всі притихли, слухали її дуже-дуже уважно, так уважно, що Анна аж здивувалася: гості за столом ловили її кожне слово.

— Ну що ж, шановні гості, — промовила Нора, посміхаючись, — дуже вам дякую за привітання, за те, що прийшли сьогодні до мене на вечірку, за подарунки…  Але не розходьтеся після того, як ми завершимо з вами цю святкову трапезу, тому що далі у нас будуть танці, феєрверки і так далі… Тобто все, що завжди присутнє на такого роду вечірках. Але, звичайно ж, я розумію, що ви всі прийшли не лише на мій день народження, але і на анонсоване мною у всіх запрошеннях проголошення мого, якщо можна це так назвати, “заповіту”, який я вирішила реалізувати вже зараз. Тьфу-тьфу-тьфу! — раптом сплюнула через плече три рази і постукала кулаком об стіл жінка, — Сподіваюся, я проживу ще багато років, але без того великого бізнесового навантаження, яке зараз у мене є: вникати у всі перипетії розвитку свого бізнесу останнім часом мені вже важко. Роки дають про себе знати, як не крути. І я все-таки хочу ще (і вже!) пожити для себе. Можливо, знайти собі якогось приємного чоловіка і поїхати з ним на Мальдіви, — пожартувала вона.

Анна помітила, що всі лише перезирнулися і чомусь не розсміялися над жартом. Невже Нора говорила це серйозно? З іншого боку, дівчина не здивувалася б цьому, тому що Нора була енергійна, впевнена в собі і, напевно, багата, раз говорила про бізнес. “Напевно, у неї є якась фірма, — подумала Анна, — якою вона керує, а тепер вирішила передати важелі правління комусь іншому”.

Тим часом Нора продовжувала:

— Я розумію, що у мене є кілька претендентів на мій спадок, — почала Нора, — який я можу передати за життя у дар. Навіщо чекати моєї смерті? — Вона знову розсміялася і підняла догори папку з документами, яка лежала поруч із нею. — Ось тут уже оформлений нотаріально договір дарування, залишилося тільки вписати отримувачів. І я могла б їх вписати хоч зараз! Але.., — Нора зробила театральну паузу.

Гості зашепотілися, стиха почали перемовлятися. Анна помітила що колишня дівчина Олексія нервово постукає пальцями по столу. Саме це видавало її хвилювання.

— Але хочу зразу ж попередити, що в цьому документі є кілька особливих нюансів, які ви повинні виконати протягом цього тижня, — наголосила Нора тримаючи папку перед собою. — І той, хто виконає всі мої завдання, й отримає мій бізнес.

Гості за столом ще більше загомоніли, почали переглядатися, перешіптуватися, деякі люди кривилися, деякі посміхалися, але всі очікували, що скаже Нора далі.

— Перш за все, переглянувши всіх претендентів на мій спадок, я вибрала три пари, які найбільше, на мою думку, підходять для моєї компанії. У них є хватка, характер, хитрість, здатність прийняття рішень і креативність. По-перше, це мій любий онук та його дівчина, яка, сподіваюся, незабаром стане нареченою, а також дружиною, оскільки Олекса всім вуха продзижчав, що він серйозно налаштований у своїх стосунках із Анною, — Нора схвально поглянула на Анну та Олексія. Дівчина відчула, як Олексій напружився, а сама вона впала в якийсь ступор, переварюючи інформацію.

— Сьогодні ми познайомилися з Анною, і вона мені сподобалася. Сподіваюся, Олексо, ти не випустиш із рук такий скарб. Адже за умовами мого заповіту, ви пам'ятаєте, передати бізнес я мала тільки одруженим або зарученим парам.

Олексій мовчки кивнув.

— Дітей своїх, тобто доньку та її чоловіка, — вона поглянула на матір Олекси, — я не враховую. Все-таки нехай працює молоде покоління, у них зараз гарна хватка, і вони все розуміються у сучасному бізнесі. Ти, Світлано, звичайно, молодець, але весь час порпаєшся у своїх наукових працях. А ти, Василю, — звернулася вона до зятя, батька Олекси, — не бізнесмен, і ти це знаєш.

Мати й батько Олексія перезирнулися, посміхнулись і кивнули. Вони були зовсім не проти, очевидно, погодилися, щоб Олекса був претендентом на спадок, уже давно.

— Другою парою, яку я обрала, стала пара номер два, яку я записала собі у список: це Геннадій, син моєї рідної сестри Василини (хай земля їй буде пухом!), а також його наречена Зоя, — Нора поглянула на ту пару, яка сиділа навпроти Анни.

“Ага! Ось! Ось воно! — подумала Анна. — То це ця Зоя, схожа на змію, а також її хлопець, котрий сидить поруч, теж є претендентами на спадок Нори?! Але дивно, чому вона не вхопилася в Олексу? Чому вони розійшлися? Вибрала більш реальний варіант?”.

Анна розуміла, що там існує якась своя історія, і їй навіть стало цікаво дізнатися про неї більше. З іншого боку, вона тут з'явилася просто на кілька годин як підставна дівчина Олекси. Але ж… Напевно ж, він знав про спадок і чомусь не сказав! Гм. А може, він просто хоче обманути Нору, отримати спадок, представивши її, Анну, як свою дівчину, а потім вже розпоряджатися усім сам? Ох, мало вона грошей запросила за цей візит на день народження! Явно мало! Багато версій та здогадок крутилося в голові дівчини, але Анна все-таки відволіклася від них і почала слухати про третю пару, про котру якраз заговорила Нора.

Третьою парою були незнайомі Анні хлопець та дівчина, які сиділи майже біля Нори. Вони були десь такого ж віку, як і всі претенденти на бізнес, та виявилися вже подружньою парою. Чоловіка звали Юрій, він був сином двоюрідного брата Нори. Дружину його звали Ольга. Обоє вони дуже зраділи, коли почули свої імена, взялися за руки і заусміхалися.