Розділ 14. "Папуга"

Розділ 14. Папуга

— Папугу?! — Анна різко випрямилася, обурено поглянувши на чоловіка. — Це ти зараз серйозно сказав? Ти розумієш, що ти мене ображаєш? Я, навпаки, хотіла виділятися серед натовпу!

— А що? — Олексій розвів руками, але очі в нього все ще були круглі від обурення і здивування. — Ти бачила себе в дзеркалі, перш ніж вийти з дому? Це жах, Анно! Це не сукня, а карнавал у Ріо! Що подумають про мене мої рідні і друзі? Що у мене дівчина із цирку втекла? Просто із вистави, де грала якусь клоунку?

— А якщо і з цирку, то що з того? В цирку теж люди працюють! — не розгубилася дівчина. — В умовах нашого договору не було сказано, в якому одязі я повинна приходити! І одягнулася, як мені захотілося! Думала, навпаки, тобі сподобається, і ми разом посміємося! Адже день народження — це завжди весело! Але я помилялася, у тебе зовсім немає почуття гумору! Ти стоїш біля цих дурних воріт з таким обличчям, ніби тобі зуб виривають! І це називається кавалер?

— Я мав зустріти свою дівчину, — він майже прошипів, — а отримав натомість папугу! Циркову артистку!

— О! Дякую за комплімент! — Анна демонстративно зробила реверанс, її рюшики зашелестіли, а оскільки вона трохи схилилася, то привідкрився чудовий вигляд на декольте. Олексій трохи підвис, тому що його погляд мимохіть стрибнув туди. — Значить, я недарма так одяглася. Артистка — це звучить гордо!

— Ти розумієш, що на цій вечірці буде купа людей? Моя бабуся, мої батьки, родичі, друзі… І вони всі подумають, що я привів.., — він знову скривився. — Ну, не знаю навіть кого.

— Знаєш що, — Анна склала руки на грудях. — Всі вони можуть думати, що хочуть. Це твої проблеми, а не мої. Я тут як твоя “супутниця за контрактом”, чи як ти це називаєш. Я виконала умову: прийшла, маю ефектний вигляд…

— Ефектний вигляд?! — Олексій зірвався на сміх. — Кралечко, ти схожа на клоуна!

— Не називай мене кралечкою! — обурилася Анна. — Своїх коханок будеш називати кралечками! Заспокойся! Я вже прийшла! Я вже тут! Так що ти підеш до гостей з папугою і цирковою артисткою! Чи ти хочеш розірвати наш договір?! Я можу піти геть! Таксі недалеко від’їхало! Але одразу ж кажу, що грошей не маю і не поверну! Я всі гроші витратила на сукню, черевички, зачіску й прикраси! — дівчина торкнулася кольє, яке вчора прикупила до “маленької чорної сукні”, і за її відсутності все одно одягнула на прикрасу, адже не пропадати ж добру! Та й шкода було і грошей, і такої краси! Кольє точно треба було одягнути, бо, по-перше, воно Анні дуже подобалося, а по-друге, хотілося, щоб всі побачили, яке воно чудове!

— Всі гроші на оце… Оцю… Оцю сукню, схожу на ялинку в новорічну ніч? — він аж захлинувся від обурення. — Боже, що я казатиму гостям? “Познайомтеся, будь ласка, це моя дівчина, вона тимчасово підробляє новорічною ялинкою! Ні, ще краще! Це моя дівчина, не дивіться, що вона схожа на папугу! Ця сукня коштує тридцять тисяч гривень! Вона дуже дорога! Це ексклюзив!” Ти взагалі розумієш, у яке становище мене ставиш?

— Я? Тебе? — Анна зробила великі очі. — Це ти мене ставиш! Уяви, я могла б зараз сидіти вдома, пити чай і читати книжку. А замість цього я стою тут, біля елітного маєтку з фонтанами, і слухаю, як ти мене обзиваєш папугою! До речі, ти не сказав, що вечірка намічається в такому шикарному місці! Міг би й попередити! Напевно, оренда такого приміщення коштує великі гроші!

— Ага! Тоді ти ще й капелюха, як у Мексиці, нап’ялила б! Це, як його… сомбреро! Ти могла просто одягнути щось нормальне! — вигукнув Олексій. — Джинси і светр!

— Ага, щось банальне, як усі! — Анна гордо задерла підборіддя, вирішивши грати роль епатажної панянки до кінця. І їй це чомусь дуже подобалося. Навіть незважаючи на обурення і образи Олексія. — А тепер уяви: всі жінки в однакових вечірніх чорних сукнях, у святкових елегантних костюмах, а поруч я. І хто буде зіркою вечора?

Олексій завмер, на мить не знаходячи, що відповісти. Він явно хотів ще щось ляпнути, але слів не вистачило — чоловік просто хапав ротом повітря, наче рибина на березі моря.

Анна ж спокійно поправила на плечі рюшик і промовила впевнено:

— Якщо тобі соромно йти поруч зі мною, можеш іти сам. Я й без тебе впораюся! Адже я отримала гроші, ти заплатив мені, щоб я зіграла твою дівчину! І я зроблю це! Хочеш ти чи не хочеш! Я завжди дотримуюся свого слова і виконую свою роботу на відмінно! — й Анна поважно пропливла повз ошелешеного Олексія у ворота до маєтку…