Розділ 7. Несподіваний дзвінок

Розділ 7. Несподіваний дзвінок

Анна поверталася додому, відчуваючи, що нарешті все почало складатися, і вона мало не стрибала від радості, бо відчувала, що зробила перший крок у нове життя. Але, як це буває часто у нашому житті, після хвилі шаленого піднесення інколи вигулькує раптово якийсь несподіваний момент, що зводить нанівець усі наші радісні миті. Ось і зараз, Анна сиділа у маршрутці, їдучи додому і мріючи про те, що зараз трохи відпочине, а потім вибереться до магазину і купить відповідний діловий одяг, який, звичайно ж, повинний бути у неї обов'язково. Адже вона тепер працює у такій крутій фірмі! Треба вигляд мати на всі сто! Та й порадуватись себе сьогодні можна, купити малесеньке тістечко і з'їсти його, запиваючи лате. Нехай сьогодні у неї буде маленьке свято...

І тут у дівчини задзвонив телефон.

— Алло, слухаю? — відповіла Анна, побачивши що це дзвонить секретарка Варвара із їхньої клінінгової компанії. Можливо, виникли якісь запитання щодо оформлення її особливого статусу на фірмі? Вона знову згадала, що так вдало вмовила шефа залишити її на роботі, і тому голос дівчини звучав весело і радісно.

— Анно, це Варвара з фірми, — голос секретарки на іншому кінці лінії був трохи напруженим. — Ти можеш говорити? Тут виникли певні обставини... Не дуже приємні...

— Варвара? Так, я в маршрутці, — Анна раптом відчула, як у грудях з’являється незрозуміла тривога. — Що сталося? Зачекай хвилинку, я зараз вже виходжу! — Анна і справді приїхала на свою зупинку, швидко вийшла і продовжила розмову.

— Аню, тут таке.., — Варвара зробила глибокий вдих. — Нам дзвонив один клієнт. І це саме той чоловік, у якого ти прибирала, помилившись дверима. Він стверджує, що у нього зникла якась річ, і він хоче, щоб ти… Ну, щоб ти приїхала до нього і добровільно її повернула...

Анна відчула, як її кинуло спочатку в жар, а потім в холод, а серце у грудях забилося, як шалене.

— Що-о-о?! — вигукнула обурено вона. — Я… я нічого не брала!

— Ти тільки не хвилюйся, — швидко сказала Варвара. — Але він подзвонив сюди, до нас на фірму, бо не знав твого номера. Спочатку він просто просив твій номер телефону, говорив, що бажає поспілкуватися особисто. Але коли я повідомила йому, що номери своїх співробітників ми нікому не даємо, тоді й ошелешив мене такою інформацією. Сказав, що поки не буде подавати заяву в поліцію, але хоче з тобою зустрітися… Я поки що не доповідала шефові, думала, що тобі краще розібратися із ним самій. Якщо ти й справді взяла якусь річ, то поверни, і тоді ми все загладимо. Ти сьогодні й так уже була в кабінеті шефа, мені тебе стало шкода, тому я поки що йому нічого не сказала, але ти ж розумієш, що я не зможу довго це все приховувати…

— Але це ж неможливо! — голос Анни затремтів. — Та як він може таке вигадувати?! Я зовсім нічого не брала у тій квартирі! Хіба що... Я розбила там вазу, але нічого не брала! Абсолютно нічого! Як він може думати, що я крадійка? Це ж… це ж абсурд! А за вазу я можу й заплатити, але це не означає, що я…

— Я тебе розумію, — тихо промовила Варвара. — Знаю, як це виглядає, і що ти переживаєш. Але, можливо, варто поїхати сьогодні до того чоловіка, не відкладати на завтра, і все з’ясувати. Він, взагалі-то, хотів, щоб ти приїхала і все повернула. Я так зрозуміла, що він теж не дуже хоче розголосу.

Анна навіть схлипнула від обурення, не знаючи, що й сказати. Вона згадала того неприємного незнайомця і вчорашній випадок у його квартирі, коли розбила вазу, і серце її стислося від думки, що це може бути його маленька помста. А чому б і ні? Вона там розпсіхувалася, порозкидала всі його речі, ще й вазу розбила! От він і розізлився, вирішив провчити... Адже різні люди бувають. Хоча той незнайомець і не був схожий на капосника, але зовнішність оманлива, чи ж Анні цього не знати?

— Добре, — нарешті сказала вона, намагаючись заспокоїтися, хоча в голосі відчувалися сльози, було страшенно образливо через такі безпідставні звинувачення. — Я поїду зараз. Але, Варваро, повір мені, я нічого, нічого не брала!

— От і поясни це тому клієнтові, — промовила Варвара. — Виріши цю проблему вже сьогодні, щоб я нічого не доповідала шефові. Можу відтягнути це до вечора, але ти ж розумієш, що якщо є така заявка, то ми повинні відреагувати... Якщо сюди втрутиться поліція, то буде неприємний інцидент, який вплине на репутацію фірми...

Анна пообіцяла вирішити все це сьогодні І передзвонити. Усередині дівчини все стискалося від образи й несправедливості: чорт, як довести, що вона невинна, якщо її вже підозрюють? Несподіваний дзвінок перекреслив увесь її святковий настрій...