Розділ 4. Мрії Анни

Розділ 4. Мрії Анни

Дівчина зраділа. На її екрані висвітлилося кілька запрошень на співбесіду, і спершу Анна відчула хвилю радості, але потім ця хвиля змішалася з сумнівами і внутрішнім голосом, який нагадував про всі минулі поразки та страхи. Вона прочитала кілька листів і видалила їх, бо ці фірми не підходили їй через ту чи іншу причину. Аж раптом її зацікавив лист, де їй пропонували посаду фінансового аналітика в невеликій, але сучасній фірмі, яка щойно відкрилася і була філіалом величезної і всім відомої компанії. Тут і зарплата була гарна, й умови приємні. І хоч у дівчини не було диплома з такої спеціальності, у листі якраз підкреслювалося, що беруть і без диплома, тому що самі всього навчать. Це було якось дивно. Але саме словосполучення "фінансовий аналітик" звучало для дівчини солодкою музикою!

Вона відчула раптове піднесення, серце трохи заспокоїлося, але за цим піднесенням одразу з’явилися тривога і невпевненість, які вона знала занадто добре. Вона відкинулася на спинку стільця, що жалібно заскрипів під її вагою, і задумалася про себе, про те, що завжди відчувала дискомфорт через власну зовнішність, бо вважала себе негарною. Комплекси сформувалися ще з дитинства через зайву вагу, через обрАзи, що назавжди залишили слід у пам’яті. У школі вона часто чула образливі прізвиська, від яких спочатку нервувалася, плакала, а потім навчилася затикати роти всім тим худим базікалкам гострим слівцем, а інколи й кулаком. За це часто бувала у кабінеті директора, де вислуховувала нотації та повчання, але вперто мовчала. Потім усі в класі зрозуміли, що Анну краще не чіпати, бо добряче дає здачі, та й перемкнулися на інші об'єкти насмішок.

І навіть тепер, коли вона вже доросла, розуміє все-все, усвідомлює свої комплекси (недарма відвідувала психолога!) і нібито й змогла прийняти себе такою, якою є, але ці дурні спогади інколи вистрибували в голові знову, як ото кажуть, мов Пилип із конопель. Гострими шпичаками нагадували, що вона товста й негарна, незграба й дуже нещаслива, в також про те, що світ може бути суворий і несправедливий, і що люди зазвичай не помічають того, що приховане за зовнішністю...

Вона захвилювалася, що цього разу її теж можуть не взяти тільки тому, що вона повна, що хтось швидко складе враження про неї, не побачивши ні її старань, ні розуму, ні того, якою вона може бути корисною і відповідальною на будь-якій роботі. Ці думки кружляли в голові, наче важкі хмари, але разом із тим з’являлася й рішучість, слабка надія, що все буде добре, і вона тихенько відштовхувала сумніви на задній план.

Дівчина розмріялася. Уявила себе в офісі, як вона сидить у шикарному кріслі, відповідає на ділові й дуже важливі дзвінки, підписує документи, дбає про порядок і дисципліну на робочому місці, і відчула, як трохи заспокоюється, як страх перед можливою співбесідою поступово перетворюється на передчуття, що цього разу все буде по-іншому...

Ну, що ж, всі відомі бізнесвумен колись починали! І проходили співбесіди! Анна ще раз глянула на лист і натиснула кнопку, яка підтверджувала, що вона завтра з'явиться на співбесіді. Добре, що у клінінговій компанії працювати починають з десятої тридцяти. Якраз тоді приїжджає фургон, який розвозить прибиральниць на "об'єкти". Якраз можна було встигнути на дев'яту до нового офісу, швиденько пройти співбесіду і потім уже поспішити на роботу. Вона прямо фізично відчувала, що її там точно звільнять після сьогоднішньої халепи. Адже шеф із самого початку не хотів її брати. Категорично. Невідомо чому. А тут гарна зачіпка. Можна зі спокійною совістю звільнити...

Ніч повільно опускалися на місто, і Анна, випивши чаю без цукру (після шостої не їла!) лягла спати. Ще трохи помріяла про те, що вона, наприклад, відома ділова жінка, має свою власну фірму й не нею керують, а вона роздає накази підлеглим. І вся така в діловому костюмі, на високих підборах, шикарна панянка з ідеальною зачіскою від стиліста! І вже засинаючи, чомусь уявила серед своїх вигаданих підлеглих того незнайомця, з яким вона сьогодні так негарно посварилася. Ох, і мучила б вона його на роботі! Давала б найскладніші завдання, а потім би нещадно критикувала і повертала б на доопрацювання! Хай би теж відчув, як це воно, коли працюєш, стараєшся, а тобі кажуть, що все не так! І грошей не платять! Так! Вона б усім премії виплачувала, а йому ні! Бо не заслужив!

Анна зітхала, крутилася в ліжку, вигадувала для незнайомця ще більші муки... Так поступово дівчина поринала в сон. Уже майже заснувши, вона ще раз подумала, що завтра піде на співбесіду у нову фірму і їй обов'язково пощастить! А якщо цього не станеться, то тоді точно треба йти до ворожки!