Влад спустився у хол готелю. Коли повідомили, що його чекає жінка, він не мав сумнівів, що це Крісті з’явилася власною персоною.
Жінка граційно встала й, підійшовши впритул, хотіла поцілувати Влада в щоку, але чоловік нахмурився та відвів голову.
— Крісті, що тобі потрібно?
— Не радий мене бачити? — пирснула. — Ну що ж, я навіть не засмучена таким безпристрасним вітанням.
— Краще подякуй, — Влад схопив Крісті за лікоть та сильно стиснув, від чого вона скривилася, — що я не вигнав тебе відразу, тим паче після того, як ти насмілилася погрожувати Еріці!
Крісті здригнулася та різко вирвала руку.
— Владе, а твоя нова кохана жінка знає, яким ти буваєш насправді? — зухвало сказала.
— І яким я буваю? — примружив очі.
Крісті хмикнула.
— Жорстоким та черствим! Тебе завжди хвилював лише бізнес, і тобі байдуже було на почуття інших людей!
Влад закотив очі й зітхнув.
— Колись ти вже говорила ці слова! Скажи чесно, навіщо приїхала?
Крісті фиркнула й склала руки на грудях.
— Батько сказав, що ти плануєш розірвати з ним угоду! Він попередив, якщо ти це зробиш, то я залишуся без спадщини. Я приїхала, щоб попрохати тебе...
Влад голосно засміявся, й Крісті замовкла.
— У такому випадку я чомусь і не здивований твоєму приїзду! Ти завжди ласою була до грошей та легкого життя. Тільки, Крісті, твоя пихатість та вседозволеність довела тебе до наркотиків та лікарні. Ти дійсно бажаєш собі такого майбутнього?
— Ой, тільки не варто читати мораль! — перевела погляд, хитро посміхнулася та відразу ж потягнулася до Влада й поцілувала його.
— Крісті, пішла геть! — нахмурився. — Я не хотів розривати угоду з твоїм батьком! Але якщо він наважився підіслали тебе, то варто задуматися над цим...
Дівчина почала сміятися.
— Не лише я пішла... геть!
— Що? — Влад похмурнів й, озирнувшись, побачив, як на них гнівно дивилася Еріка, й... помітивши силует Сабіни, зірвався з місця та побіг слідом за нею.
Влад знайшов її на набережній ріки Неріс. Вона стояла закутана в коротку куртку та дивилася вдалечінь. Вітер бавився з її волоссям та торкався оголених частин тіла, від чого дівчина дрижала.
Коли Сабіна помітила Влада, то обернулася до нього й першою почала говорити:
— Моє серце лише в одну хвилину ніби знову розірвалося на маленькі кусочки! Мені здалося, що я стрімко падаю у прірву болі та розчарування, і це дуже гидке та неприємне відчуття. Однак ми пережили багато всього, як і поганого, так і хорошого! Я більше не хочу страждати, розумієш? Мені зараз тяжко про це говорити, але, — Сабі зняла обручку з пальця, і в цю хвилину, Влад відчув, як шалено б’ється його серце у грудях та не вистачає повітря, — я не хочу і не можу розпочинати наше життя з недовіри!
Сабіна взяла руку Влада та поклала обручку йому на долоні.
Чоловік не зміг відвести погляд від Сабіни та боявся поглянути на руку, в якій лежала обручка. Він просто не міг повірити, що все так банально може закінчитися. Влад видихнув й стиснув губи.
— Сабіно, не роби цього.
— Владиславе, — поглянула йому в очі. Сльози котилися по її щоках, — я так сильно кохаю тебе, що мені начхати на твою колишню! — на її обличчі з’явилася легка усмішка. — Я хочу бути не лише твоєю жінкою, дружиною, але й матір’ю.
— Сабіно, — Влад нахмурився, — ти вирішила довести мене до божевілля?
— Мені Еріка розповіла про Крісті та її погрози. Я втекла, тому що до божевілля приревнувала. Якби я це не зробила, то накинулась би на неї з кулаками. Владе, мені навіть тяжко уявити, як можна жити без тебе, тому моя емоційна реакція це страх... страх втрати тебе знову. Так, я зізнаюся, що божевільна тобою та коханням до тебе.
— Сабіно, я вже не один раз говорив тобі, що не покину, що ти можеш мені довіряти, але бачу, що тобі складно дається довіра!
Вона розуміла, що Влад гнівається. І він частково мав рацію.
— Ти маєш право злитися, але я не просто так віддала тобі обручку, адже саме вона є доказ того, що наше кохання не можливо купити... наше кохання немає будь-яких меж та принципів.
Влад видихнув та провів рукою по обличчю. Чоловік наблизився до дівчини та, взявши легко за підборіддя, підняв її голову та пильно поглянув у вічі.
— Сабіно, ти станеш моєю дружиною?
— Друга пропозиція руки й серця, а разом із цим й нове життя з минулими ранами на серці, які, на щастя, вже загоїлися!
Сабіна всміхнулася та обійняла Влада.
— Ти не відповіла!
— Я вже тобі сказала «так», і змінювати свою думку не буду.
Влад розреготався та, схопивши Сабіну за спину, почав кружляти її.
— Ти моя... божевільна, кохана Королева!
Коли Сабіна та Влад повернулися в готель, всі намагалися вгамувати емоції. Еріка ридала, її заспокоювали Джордж та Марія Степанівна. Микола Петрович через приїзд Крісті сперечався з її батьком Ніколасом Адамсом по телефону.
#2470 в Любовні романи
#1198 в Сучасний любовний роман
#384 в Сучасна проза
сильна героїня, щирі почуття і романтика, протистояння характерів та пристрасть
Відредаговано: 06.01.2023