Розділ 33

Притиснувши до себе м’яку іграшку тигра, Сабіна зайшла в палату. Вона була стривоженою та досить спантеличеною від поведінки Громова, але найбільше вона шокована була від себе, а саме від того, як її тіло відреагувало на його дотики. Такий різний спектр емоцій вирував у душі, але, поглянувши на іграшку, не змогла стримати посмішку, й навіть сірі стіни лікарні на даний час вже не так дратували. Поклала на ліжко іграшку тигра й поглянула на себе в дзеркало. І що вона побачила: сіро-блакитні очі, темне, довге волосся, синці та забої на шиї, пластир на чолі й втомлений погляд...

Ну просто Королева!

Так, стоп: Сабіна замислилася над думкою, чому саме назвала себе Королевою? Вона прилягла на ліжко, заплющила очі й притулилася обличчям до іграшки. Вона відчувала не лише фізичний потяг до чоловіка, але й душевний, який теплом огортав її тіло та грів душу. Але, відкривши очі й знову поглянувши на каблучку, тяжко зітхнула. Ніхто не хоче говорити їй правду, навіть лікар говорить, що вона все повинна згадати сама! Легко сказати, коли ти ніби чистий та відкритий аркуш паперу, але і на цьому аркуші написано лише одне ім’я: Сабіна!

Вона згадала лише своє ім’я!

— Пам’ять — це не просто набір відомостей, а складна функція, — говорив лікар, — яка впливає на почуття і поведінку людини. Спогади формують особистість, тому при їх втраті або спотворенні страждає не тільки здатність взаємодіяти з навколишнім світом, але також психічна рівновага і єдність особистості. Зміни пам’яті й мислення є природною частиною нашого життя. У вашому випадку амнезія — це симптом, при якому спостерігається порушення функції пам’яті з частковою її втратою. Також ви повинні розуміти, що в більшості випадків саме під час амнезії люди не правильно орієнтовані у власній особистості — з порушенням спогадів про минуле. Амнезія може являти собою короткочасний стан, який триває не більше декількох хвилин або годин, але при деяких захворюваннях проблеми з пам’яттю тривають роками й поступово збільшуються.

Сабіна мовчки слухала лікаря. Їй важливо було запам’ятати все, що він говорить, адже бажання згадати своє минуле життя було дуже великим. 

— Під час лікування важливо правильно визначити причину патології, тому що від цього буде залежати діагноз і лікування. Ми ретельно вивчили ваш випадок, Сабіно Олексіївно, і будемо приділяти достатньо часу для лікування. Вам потрібно пройти діагностику, яка містить вивчення анамнезу, психіатричну консультацію, неврологічне обстеження з визначенням рефлексів і сенсорних функцій, когнітивні тести, а також такі інструментальні методики, як електроенцефалограма, КТ, МРТ. Може також знадобитися консультація суміжних спеціалістів. Перш за все, лікування орієнтоване на усунення причини захворювання. Звичайно, що в деяких пацієнтів із амнезією відновлення настає спонтанно. 

Сабі створили сприятливі умови, нормалізували режим лікування й відпочинок. Також була проведена лікарська терапія, а саме призначалися лікарські засоби, вітаміни групи B, нейролептики та інші препарати.

Доки Сабіна була в лікарні, кожен день приїздив Руслан та разом із сестрою проходив психотерапію, яка була необхідною при лікуванні та поверненню її до соціального життя. Вона ніби знайомилася з ним знову... але думки також кружляли ще з Громовим. Дівчина відчувала неабиякий смуток без чоловіка, пояснити собі не могла, чому так, тому одного разу наважилася та запитала у брата про Владислава.

— Сабіно, ти дійсно хочеш його бачити? — нахмурившись, запитав брат.

— Руслане, можливо, все ж таки скажеш, звідки в мене обручка? І так, я хочу побачити Громова! — не витримавши, сердито сказала.

— Сабі, — обійняв, — я не можу тобі нічого розповісти, але я обіцяю, що Влад завтра приїде до тебе! Лише не хвилюйся!

Вона також обійняла Руслана та схилила голову йому на плече.

— Дякую, — тихо промовила.

— Все обов’язково буде добре! Ти все згадаєш!

Сабіна відсторонилася від нього та в знак згоди кивнула.

— Я обов’язково все пригадаю! — усміхнулася.

Руслан пішов, й через кілька хвилин зайшла медсестра, поміряла температуру й тиск. Сабіна випила ліки та, взявши іграшку, всміхнулася.

— Цікаво, чому Громов подарував тебе? — вголос сказала.

Вимкнули світло в палаті, довго не могла заснути, крутилася, вертілася й знову думала про Громова, з думками про нього так і заснула...

Коли Руслан вийшов із лікарні, була дев’ята вечора. Зателефонував Владиславу та домовився про зустріч. Якщо сестра так хоче, то йому дійсно варто бути більше поруч із нею.

Влад сприйняв новину про те, що Сабіна хоче його бачити, досить спокійно та без емоцій. Але, коли Руслан поїхав, то усмішка з його обличчя явно не хотіла сходити. Його крихітка хоче його побачити. Ну що ж, тоді він обов’язково повинен приїхати!

— Сабі, — почувши голос Руслана, озирнулася, — послухай мене, ти сподобалася Арсену.

— Руслане, як ти можеш так говорити?

— Він готовий заради тебе піти на все. Це для нас шанс.

— Який шанс? — закричала. — Руслане, я зателефонувала в поліцію.