Розділ 19

Влад вже кілька хвилин спостерігав за своєю красунею. Легко торкнувся губами її плеча і всміхнувся. Її рівномірне дихання збилося. Сабіна відкрила очі й потягнулася до нього.

— Добрий ранок, — прошепотіла на вухо.

Влад згріб її у свої обійми та покрив поцілунками шию. Його щетина лоскотала тіло, й дівчина голосно засміялася.

— У нас є кілька годин, що будемо робити?

— Проведімо їх із користю! — відповіла й потягнулася до чоловіка за новими порціями поцілунків.

— Мені подобається твій настрій!

Кожний міліметр її тіла був покритий поцілунками. Влад насолоджувався не лише тілом дівчини, але й тими емоціями та почуттями, які вона йому дарувала. Чоловік вже вирішив, що Сабіна повинна бути лише з ним і належати лише йому. Так, це егоїстично з його сторони, але він бажав її пізнати всю, навіть не дивлячись на її таємниці і страхи.

Чоловік відсторонився від Сабі і, взявши її обличчя в долоні, пильно дивився в сіро-блакитні очі дівчини. Вона не розуміла, чому він так різко відсторонився й чому так дивиться.

— Владиславе... — прошепотіла.

Чоловік навис над нею, рукою провів по стегну, дійшов до живота і, наклонившись, легко та обережно почав цілувати її груди. Вона не втрималася й видала стогін, такий солодкий та очікуваний.

       Сабіна спостерігала, як Влад одягається. Дівчина усміхнулася й, поніжившись ще кілька хвилин у ліжку, встала та повільно, ліниво збиралася, підсвідомо намагаючись таким чином відтягнути момент вильоту. 

Сабі боялась, що казка може закінчитися... розуміла, що це лише нічим не мотивований страх, адже Влад своїми діями доводив, що їй вже нічого хвилюватися. Закуталася у простирадло і, підійшовши до чоловіка, обійняла його груди, а голову нахилила на широку спину й тяжко зітхнула. Влад схрестив їхні пальці.

— Маленька, чому тремтиш? — відчуваючи її тремтіння, повернувся.

Сабіна підняла очі. Мовчала, нічого не відповідала. Її очі налилися сльозами. По шоках потекли сльози. Владислав здивувався таким раптовим емоціям дівчини. Спочатку він хотів заспокоїти її, але мовчання затягнулося.

Влад притиснув Сабі до себе. Якщо вона хоче виплакатися, нехай це зробить, нехай лише він бачить її сльози чи сум. Він знав про її минуле Все, але чекав, доки вона сама наважиться йому розповісти, навіть якщо прийдеться чекати день, місяць чи рік! Тепер вона лише його, і чоловік більше не дасть нікому образити чи скривдити свою Королеву!

— Дякую тобі, — прошепотіла. — Вибач за сльози, я просто... просто не втримала їх. Я не повинна показувати свою слабкість... я...

— Шшш, маленька. — Поцілував у чоло. — Не вибачайся! Твої емоції, сльози та почуття я буду завжди берегти.

***

Київ зустрів їх серпневим теплим дощем. Вийшовши з таксі, Влад дістав валізи і поспішив у будинок. Помітивши, що Сабіна залишилася стояти під дощем, повернувся. 

— Сабі! Ходімо?

Від дощу вона промокла, але легка усмішка все одно не сходила з її обличчя. 

Влад потягнувся до Сабіни й обійняв. Вони стояли на вулиці під проливним дощем, даруючи одне одному теплі обійми та ніжні поцілунки. Коли дихання збилося в обох, він схопив дівчину на руки і пішов у напрямку будинку. 

На порозі їх зустріла Марта Василівна. 

— Ох, молоді й закохані! — сказала жінка. — Тепер потрібно зігрітися, щоб не дай Боже не простудитися. Погода оманлива! 

Марта Василівна притримала двері, й Влад, опустивши Сабі на ноги, взяв валізи. Дівчина підморгнула жінці й легко поцілувала її в щоку. 

— Марта Василівна права, тебе варто зігріти! — сказав Влад, коли вони зайшли в ліфт. 

Сабіна натиснула на свій поверх та всміхнулася. 

— Тоді запрошую до себе! 

Варто було їм зайти у квартиру Сабіни, як Влад, взявши її за руку, повів у ванну кімнату. Сам скинув із неї мокрий одяг і, піднявши на руки, заніс у ванну. 

— Я переодягнуся й зроблю чай! — поцілувавши дівчину у скроню, сказав. 

— Почекай... — дівчина схопила чоловіка за лікоть. — Не залишай мене! 

Влад обернувся й, провівши долонею по щоці, повільно та ніжно поцілував у губи. Сабіна потягнула Владислава за собою у ванну. Провела руками по мокрій футболці і, піднявшись навшпиньки, поцілувала чоловіка в шию. Він скинув одяг і, провівши руками по спині дівчині, повільно почав цілувати її обличчя. 

— Я залишуся! 

— Владиславе, мені так багато тобі потрібно розповісти... 

— Розповіси, коли будеш готовою! Не варто насилувати себе. 

— Але... 

Влад не дав договорити Сабі. Вони продовжували стояти у ванній кімнаті в обіймах, даруючи ніжні та палкі поцілунки одне одному. 

***

У торговий центр Сабіна й Владислав приїхали разом. Звичайно, що цей приїзд привернув увагу працівників і простих зівак. Дівчина помітно напружилася й поспішила зайти в торговий центр. Влад помітив її стан і, перейнявши руку, стрімко притиснув до себе.