Розділ 18

Теплі та ніжні почуття заполонили душу Сабіни. Вона спостерігала за родиною Мануели та Владом, й усмішка не сходила з її обличчя.

Вона відчула себе щасливою, і це щастя та гарний настрій подарував саме Влад, чоловік, який колись покинув її з розбитим серцем та негативними думками, так стрімко та впевнено повернувся в її життя, що Сабіна відразу не могла дати собі чітку відповідь, чи варто знову довіритися?

Вона довірилася, хоча й усвідомлювала, що не до кінця, але серце боролося за щастя, і воно перемогло!

— Не чоловік, а мрія!

Слова Мануели вивели Сабі з думок. Дівчина озирнулася до подруги й всміхнулася.

— Так, і це моя мрія, яка здійснилася! — відповіла.

— Я дуже рада за тебе, моя мила! — обійнявши Сабіну, сказала Мануела. — Ти відпустила страх та відчай, змогла вибачити, і це твоя велика перемога!

— Я не лише вибачила Владу, але й брату! А страх ще й досі не пройшов. І я не готова розповісти правду! Просто не можу...

Мануела нахмурилася. Вона стала єдиною, хто знав її таємницю та весь біль.

— Сабі, лише тобі вирішувати. Але з приводу Руслана скажу свою думку: на твоєму місці я б йому не довіряла.

Сабі зітхнула.

— Я не виправдовую його вчинки, але я б не змогла далі нормально жити, зберігаючи в серці образу на нього!

— Можливо, ти маєш рацію, але тепер я впевнена в одному, що твій мускулистий красень Влад не дасть нікому тебе образити!

Дівчата голосно засміялися. Сабі оглянулася й зустрілась поглядом із чоловіком. Влад підійшов та, обійнявши її ззаду, запитав:

— Випадково не про мене йшла розмова?

— О, ви прямо відчуваєте одне одного на емоційному рівні, — підморгнула Мануела та, відійшовши від Сабі та Влада, відразу опинилася в обіймах Маркуса.

— Так ви говорили про мене? — запитав Влад та поцілував дівчину в шию.

— І про тебе також!

— Гм, тоді ще про кого йшла мова?

— Про Руслана, — відповіла й, повернувшись до чоловіка, поклала голову йому на груди.

— Не турбуйся за брата. Я не буду лізти у ваші відносини, але більше він тебе не образить.

Сабіна напружилася від його слів й, піднявши голову, пильно подивилася в блакитні очі чоловіка.

— Ти багато не знаєш про мене, — сумно промовила. — Я не така ідеальна чи хороша, як ти вважаєш, у мене є свої таємниці та погані спогади, і вони, на жаль, завжди будуть зі мною, як би я цього не хотіла.

Влад за допомогою пальців розвів губи Сабіни й поцілував із ніжністю та стриманістю, разом із цим покриваючи кожен міліметр її губ.

— У всіх є минуле, Сабі, та таємниці. — Відірвався на кілька хвилин від губ дівчини. — Я також не ідеальний чоловік, — знову поцілував, — і тебе такою не вважаю, але разом із цим ти справжня та щира — квітка, яка повинна розквітати поряд зі мною, — засміявся та, поцілувавши ключицю, згріб її у свої міцні обійми.

Від його слів та ніжності Сабіна відчула, як по тілу пройшлося приємне тремтіння.

— Я тобі навіть не подякувала за чудовий день народження! — сказала Сабіна.

— У тебе буде шанс все виправити! — лукаво усміхнувся чоловік.

Влад закружив Сабіну у зворушливий та незабутній танець, який має назву танго. 

— Я не думала, що ти вмієш так танцювати, — промовила на вухо. 

— Це імпровізація, люба.

Їхній танець був суцільною імпровізацією, який поєднав у собі емоції, інтим та чуттєвість. Вони не дуже дотримувалися правильності та послідовності кроків, вони просто насолоджувалися тими відчуттями, які дарували один одному, тому кожний крок вперед, назад, вліво, вправо чи поворот із раптовими змінами рухів створювали особливу, експресивну атмосферу. Владислав насолоджувався її тілом, рухами, ніжністю та дарував дівчині легкі поцілунки в шию, губи. Різко повернувши Сабі до себе спиною, він притиснув до себе та, поклавши руку на її живіт, промовив, що не дочекається, коли вони залишаться наодинці. 

Сабіна повернула голову та легко вкусила його за бороду. 

— Провокуєш? — засміявся чоловік. 

Сабі засміялася у відповідь. 

— Не хочу, щоб цей вечір закінчувався. 

Влад повернув до себе дівчину обличчям та, підтримуючи рукою спину, нахилив її. Дівчина вигнулася у спині, й чоловік, поцілувавши її між грудьми, швидко підняв її та притиснув до себе.

Музика закінчилася, й Влад та Сабі отримали аплодисменти від родини Агілерів, які стали глядачами. 

— Ух, це було зворушливо та напрочуд сексуально, — всміхнувшись, сказала Мануела. 

Коли свято закінчилося, подарунки Сабіна залишила в ресторані, адже Влад запропонував дівчині прогулятися нічним пляжем. Вони босі йшли по піску, тримаючись за руки, та несли взуття. Чоловік так раптово підхопив дівчину, що від неочікуваності вона скрикнула та кинула босоніжки. 

— Більше не роби так! — голосно засміялася.