Розділ 17

Сабіна легко зробила об’ємні кучері в прикореневій зоні та дрібні — по кінцях пасом. Подумки пораділа, що не забула взяти плойку та необхідні речі. Все ж таки бувши в модельному бізнесі мусила навчитися швидко збиратися та виділяти з усіх речей гардеробу найнеобхідніші. Макіяж обрала класичний із рівним тоном обличчя, очі зі стрілками — акуратними й невеликими. Природний рум’янець підкреслював її ніжність та витонченість. Губи не фарбувала, адже, поглянувши в косметичку, зрозуміла, що не все необхідне взяла. Роздягнулася, залишилася лише у спідній білизні та, поглянувши на сукню, нахмурилася. Як вона може одягати таку сукню, коли в неї синці та лівій руці? Поглянула на руки й вирішила замалювати тональним кремом, не найкращий варіант, але нехай вже і так буде. Задумалася й навіть не почула, як Влад увійшов у кімнату. Помітивши, що дівчина не відреагувала на його прихід, тихенько підійшов та поцілував у плече. Сабі від неочікуваності сіпнулася та, повернувшись до чоловіка, машинально склала руки на грудях.

Чоловік стояв в одних штанах та без сорочки. Влад посміхнувся та наблизився ще ближче. Тепер між ними навіть не було простору...

— Збентежилася?

— Ти відразу помітив? — усміхнулася й поглядом провела по чоловічому торсу, глитнула та подушечками пальців торкнулася грудей.

Сабіна відчула, як Влад напружився. Підняла голову та щиро всміхнулася. Він легко взяв її за підборіддя та ніжно й м’яко поцілував, ледве-ледве торкаючись до губ.

— Я також не хочу, щоб ти стала обличчям торгового центру! — серйозно промовив.

Сабіна засміялася та, ставши навшпиньки, обійняла його за шию.

— Гм, а який довід?

— Лише я повинен дивитися на твою красу!

— Не думала, що ти власник!

— Відчуваючи прихильність до дорогої дівчини душі та серцю, я бажаю цілком і повністю володіти нею, — серйозним тоном відповів.

Сабіна відчула, як серце почало гупати у грудях, а сироти на тілі розпочали танцювали танго!

— Це зізнання в коханні? — пошепки запитала та, опустивши голову на чоловіче плече, заплющила очі.

— Кохання для кожного різне, Сабі! — сильніше стиснув її у своїх обіймах. — Однак я не хочу, щоб ти більше мала сумніви. Я краще покажу тобі діями, а не словами. Збирайся, мила. Вже час вирушати!

Сабі зітхнула.

— Тільки прийдеться замазати синці, адже для такої сукні я трішки не готова, — із сумом засміялася. — І тут ще одна ситуація, — прижмурилася, — я не думала, що все так буде офіційно, у мене немає підборів, — розвела руки.

— Не переймайся! Я все підготував. Сьогодні не думай ні про що!

Влад вийшов із кімнати, а Сабіна стояла у ступорі. Він все організував! Нею заволоділи почуття глибокої сердечної прихильності та прив’язаності. Вона може повірити в щирість та кохання, навіть якщо страх подорожує поряд. Цей внутрішній, фізичний та духовний потяг до Влада руйнує її принципи та межі, які вона хотіла поставити між ними. Хотіла... але не змогла!

Сабіна одягнула сукню, подаровану Владом, яка лягла на неї, ніби друга шкіра. Червона вечірня сукня була досить простою, без зайвих деталей, але родзинкою стала відкрита спина та розріз спереду, який виділив струнку праву ногу.

Сабіна намагалася замазати синці, кілька разів насварила себе, але зрештою, коли вийшла з кімнати, Влад, який вже був одягнутий у білу сорочку та сині штани, оглянув її з голови до ніг та, посміхнувшись, як Чеширський кіт, дістав із коробки босоніжки на тоненьких підборах і сам взув їх на ноги Сабіни.

— Насправді ти не повинен був цього робити!

— Що саме? — нахмурився.

— Ця поїздка, сукня...

— Я зрозумів, що ти хотіла сказати, але я лише хотів, щоб ти пораділа!
       Влад не дав договорити Сабі, адже розумів, що вона хотіла йому сказати: вона й сама може купити собі всі ці речі, поїхати туди, куди сама захоче... а от дійсні та щирі почуття ніколи не можуть стати на противагу грошей та багатству.

Владислав схопив її на руки та, поцілувавши в губи, вийшов із номера.

— Ти не боїшся, що у дванадцятій годині Попелюшка може...

— Ти не Попелюшка, ти — Королева!

— І знову ти перебив мене! — надула губи та вдала, що образилась.

Влад засміявся на вираз обличчя Сабіни. Дівчина ще більше нахмурилася.

— Твої очі говорять зовсім інше!

— І знову ти сказав про це! — сівши в таксі, промовила.

Влад взяв дівчину за руку та поцілував її.

— Я бачу в них не лише зоряне небо, але й ніжність.

Коли таксі зупинилося біля ресторану родини Агіларів, дівчина здивовано поглянула на Влада.

— Я хотів, щоб ти відсвяткувала свій день народження в колі тих людей, які заслуговують на тебе! — сказав.

На емоціях дівчина вискочила з таксі та відразу опинилася в обіймах Мануели.

— Я була в захваті, коли твій Владислав повідомив, що готує тобі сюрприз, — пошепки сказала Мануела.

— Я сама шокована! — всміхнулася Сабі.