Розділ 13

Сабі приїхала додому, скинула підбори та жбурнула їх. Вони з гуркотом полетіли на підлогу.

— Сабіно, ти вирішила розгромити свою квартиру? — запитала Лалі.

— Так ти розповіси про нового партнера? Цікаво дізнатися, хто цей чоловік! — підморгнувши, спитала Карина.

Сабіна мовчки пройшла повз дівчат, налила собі у склянку води та застигла на місці.

— Дівчата, звідки цей букет?

— Кур’єр кілька хвилин назад приніс! — відповіла Лалі.

— Сабі, також там є лист! — хихикнула Карина. — Але ми не читали його, можеш не хвилюватися!

Сабіна нахмурилася та, взявши листа, кілька хвилин стояла в ступорі. Дівчата помітили її стан, та варто було їм запитати, що трапилось, як Сабі розридалась та, закривши руками обличчя, присіла на диван. Через сльози вона наважилася зізнатися Лалі та Карині про Владислава...

Подруги мовчки слухали, не перебивали, доки Сабіна не заспокоїлася. Слова закінчилися, залишилися лише сльози!

— Сабі, ти ще й досі кохаєш чоловіка, який покинув тебе! Де твоя гордість? — обурилася Карина.

Лалі зиркнула на Карину та покрутила палець біля скроні.

— У нього були на це причини! — відповіла Сабіна.

— Цей лист та квіти від нього? — присівши поряд із Сабі, запитала Лалі.

— Так! — кивнула.

Сабіна тримала в руках листа й почала схлипувати.

— Він запрошує мене на зустріч!

— Оперативно він спрацював! Нічого не скажеш...

— Карино, досить! — гаркнула Лалі.

— А що я такого сказала? — розвела руками Карина. — Я думаю, що він все придумав раніше.

— До чого ти ведеш? — запитала Сабі.

— Дорогенька, доки ти їхала назад додому, він вже організував доставлення неймовірно гарного букету червоних троянд та запросив на зустріч! Можливо, варто забути про курортний роман та розпочати жити новим коханням, новими почуттями та дозволити Владиславу виправити помилку?

— Карино, нарешті почула від тебе розумну думку! — засміялася Лалі.

Сабіна відкрила листа та ще раз подумки перечитала його: «Оболонська набережна. Алея муз. Двадцята година! Буду чекати!»

Все просто, без емоцій та лаконічно!

— Вибачте, дівчата, але хочу побути наодинці!

Сабіна попрощалася з дівчатками, переодягнулася та прилягла на диван. Поряд стояв букет троянд, який заполонив своїм запахом всю квартиру. Вона схилила голову до букета та вдихнула його аромат.

Замотавши гульку, розділила букет на три частини та поставила у вази. Зрештою, квіти не винні в тому, що їй сумно та гірко на душі...

Кілька хвилин потинялася з кутка в куток, пропустила декілька дзвінків від Руслана та, зрештою відправивши повідомлення, що в неї все добре, виключила мобільний телефон та пішла в кімнату. Варто було лише прилягти на ліжко, як очі почали закриватися. Ніколи вона не спала посеред дня, але втома від зайвих думок здолала, й вона занурилася в сон.

Сабіні приснився пляж та бурхливе море. У воді побачила знайомий чоловічий силует, який кликав її за собою. Вона не думаючи повільно зайшла у воду. Хвилі збивали її з ніг, боляче вдаряли, але Сабіна продовжила йти. Коли занурилася з головою, паніка охопила її. Вона тонула...

      Прокинулася від власного крику. Сперлася на лікті та судомно почала хапати повітря. Поглянула на годинник... вона проспала чотири години. Згадавши, що за пів дня нічого не їла, взула капці та пішла на кухню. Настрій був паршивим, відчуття дискомфорту та думки виїдали душу, але після ситного обіду трішки заспокоїлася та вирішила зателефонувати Руслану. Брат кілька хвилин кричав у слухавку, говорячи, що вона безвідповідальна. Заспокоївшись, зрештою спитав, що в неї трапилось!

— Ти хвилюєшся за мене? — спокійно запитала.

— Сабіно, якщо хочеш, я зараз приїду, поговоримо! — серйозно промовив.

— Руслане, — поглянула на годинник, — у мене є вже плани на вечір! До завтра!

Сабіна поглянула в люстерко та ахнула: заплакані, червоні очі, розтерта туш, розпатлане волосся...

«Так, із таким виглядом точно можна їхати на зустріч, ну просто королева краси!» — з іронією подумала про себе.

Сабі видихнула, пішла у ванну кімнату, умила обличчя холодною водою та прийняла контрастний душ. Натягнувши усмішку на обличчя, намагалася заспокоїтися та не думати про зустріч, чи все ж таки це побачення? Вона не впевнена була, чи варто їхати? Однак серце при кожній думці про Влада гупотіло у грудях, як божевільне. От і як зрозуміти своє серце та розібратися зі своїми думками? Відповідь одна... на даний час ніяк! Тому вирішила, що краще поговорити із чоловіком, звичайно, якщо вийде. 

Посушивши волосся, Сабі зав’язала косу набік та почала одягатися. Обрала білу сорочку, світло-сині, еластичні джинси вузького крою з високою посадкою, які візуально додали їй стрункості ногам та підкреслили фігуру. Взула коричневі, замшеві босоніжки з платформою та закритим, круглим носком. В маленьку сумочку, яку закинула через плече, закинула телефон та гроші.