Розділ 9

Київ. Теперішній час

Декілька місяців Сабіна не бачила Влада. Після його слів про те, що він вже не був зарученим, коли вони вперше зустрілися в Аліканте, її вибило з колії. Тоді вона не думала, що це зізнання буде болючим, й не розуміла, як буде тяжко без нього...

Сабіна поринула в роботу. Дякуючи Богу, стосунки з братом трішки почали налагоджуватися, але це тривало до тих пір, доки Сабі не дізналася про угоду між братом та її колишнім.

— Руслане, ти геть збожеволів? Якого біса ти підписуєш угоду з Ярославом про будування нового крила в торговому центрі без моєї відомості? Ти що, дійсно не розумієш, що фінансово ми не потягнемо це?!

Руслан понуро опустив голову.

— Сабі, не галасуй.

— Що, дорогенький братику, похмілля? — не витримавши, єхидно запитала й налила склянку води. — Тримай.

— Дякую! — беземоційно відповів Руслан.

Сабіна присіла навпроти брата.

— Не дивись так на мене! — фиркнув. — Я ще нічого не вирішив...

— Але угода є?

— Сабі, угода є, плани є, але... я ще нічого не вирішив.

— Ти підписав контракт! І як ти тепер плануєш розірвати його? Наш бізнес і так скоро піде по світу... ще й не забувай, що ти винний гроші.

— Я нічого не забуваю! — гаркнув Руслан.

Сабіна встала зі столу.

— Сподіваюсь, ти все ж таки розв’язував ці питання.

— Я чекаю підписання угоди з Громовим, — посміхнувшись, промовив.

Сабіна застигла біля дверей і повільно повернулася до брата.

— Молодець. Можеш й далі чекати....

— Що ти наговорила Громову?

Сабіна широко відкрила очі. Агресія Руслана перехопила всі межі.

— Забери від мене руки, брате. Не смій більше чіпати мене, — зі сльозами на очах промовила.

— Гаразд, вибач. Я щось зірвався, — опустив голову. — Я обіцяю тобі, що все вирішу!

Сабіна знову послухала брата й знову повірила йому...

Але вона все ж таки наважилася поїхати до чоловіка, якому винний Руслан борг, та попросити відстрочку.

Наївна та дурна!

Сабі також це розуміла, але не могла покинути брата в такому становищі...

— Сабіно, якого дідька ти поїхала до Курганова? — кричав Руслан. — Ти що, дійсно не могла зрозуміти, що це небезпечно?

Сабіна стояла в кабінеті та дивилася у вікно. Повернулася до брата й спокійно запитала:

— Ти хвилювався?

— Сабі, що за дурне питання? Звичайно, я хвилювався за тебе!

— Руслане, не дивлячись на те, який ти покидьок, я все одного тебе люблю, адже ти єдиний, хто у мене залишився! Сподіваюсь, що з часом ти зрозумієш свою провину та знайдеш у собі сили визнати, яким ти був... придурком, та нарешті зрозумієш, що я б не змогла дивитися, як тебе затягує в багнюку. Я хотіла просити в Курганова відстрочку, адже ти взагалі нічого не робив, але, як виявилося, твій борг вже оплачений! — на одному подиху сказала.

Руслан лише відкрив рот і не знав, що навіть сказати.

— Хто... оплатив?

— Я не знаю! — різко відповіла.

— І я тепер нічого не винний! — із полегшенням зітхнув.

Сабіна засміялася.

— Який ти... егоїст! Тебе лише це хвилює!

— Якої ти хотіла від мене реакції? — фиркнув.

Сабіна склала руки на грудях та пильно поглянула на брата.

— Тепер без мого відомо ти й копійку не витратиш! Я буду сама контролювати фінансове становище торгового центру! І в одноособовому порядку розірвеш угоду з Ярославом та за штраф заплатиш зі своєї кишені. Там не велика сума грошей.

— Що, вже сходила у фінансовий та юридичний відділ?

— Так, брате, сходила! І хочу тобі сказати, що кадри в нас досить гарні, розумні, лише ти, на жаль, не ціниш їх!

— Я хочу поглянути, як колишня модель буде керувати бізнесом! — засміявся Руслан.

Сабіна засміялась у відповідь та долонею вдарила його по щоці.

— Тепер мій кабінет в юридичному відділу! Якщо матимеш бажання поговорити, шукай мене там!

      Пройшло ще кілька місяців. За цей час Руслан майже не появлявся на очі сестри, і цей факт Сабіну дуже радував, принаймні вона змогла ознайомитися з роботою торгового центру зсередини та познайомитися з колективом. Вона поринула і роботу з бажанням та великим натхненням і навіть не думала про складні відносини з братом. Дівчина навіть ловила себе на думці, особливо тоді, коли залишалася на самоті, що немає більше ніяких образ на Владислава. Він у свій час зробив вибір, вона також вже обрала...

Єдина людина, якій вона могла поплакатися, була Мануела, і то ці розмови тривали кілька годин по скайпу, вони заспокоювали та веселили Сабі.