Розділ 6

Київ. Два роки тому

Ярослав поцілував Сабі в шию й промовив:

— Я не можу піти з тобою на вечірку. З’явилися термінові справи.

— Але ти ж обіцяв, — нахмурилася.

— Сабіно, ти думаєш лише про себе! — викрикнув Ярослав.

Дівчина застигла на місці. Раніше він не проявляв агресію, але останній місяць поведінка коханого чоловіка змінилася. Вона занервувала й опустила очі додолу.

— Не будь егоїсткою! Коли зможу, тоді й приїду.

Ярослав був власником будівельної компанії в столиці та другом Руслана, брата Сабіни. Чоловік кілька років покоряв серце першої красуні Києва. Врешті-решт, дівчина здалася, але чи варте було таке кохання? Останнім часом Сабі почала вважати себе лише гарною лялькою, і ця лялька повинна була ходити, посміхатися й робити все, як скаже він. Тендітна дівчина з сіро-блакитними очима причаровувала людей своєю ніжністю та милим обличчям, і всі думали, що вона щаслива поряд із Ярославом Артеменком.

— Ярославе, я не візьму роль чоловіка на себе, — впевнено почала говорити й підняла очі. — Я можу стати для тебе підтримкою, опорою, соратником у життєвих баталіях, але ні за що не погоджусь тягнути все на собі. При всьому своєму показаному холоді я досить чуттєва, хоч і з усіх сил намагаюсь цього не показувати. Я теж хочу отримувати просто так квіти, компліменти, і хочу простої уваги, чорт забирай. Однак цієї уваги хочу від людини, при одному погляді на яку пришвидшується серцебиття, плутаються думки й вся земля йде обертом. І чхати хотіла з високої вежі на решту чоловіків. Але, якщо я не отримаю бажаного від тебе, мені не поставлять діагноз істеричний психоз. Я знаю собі ціну і точно знаю, що зможу отримати від життя все, що забажаю, і без тебе. Тому не смій більше поводитися так.

Ярослав схопив її за обличчя та боляче стиснув, від чого сльози потекли по щоках.

— Сабіно, ти будеш робити так, як я сказав, запам’ятай це!

Ось тобі й почуття…

Сабіна посміхалася на вечірці й поводила себе так, ніби нічого не трапилось. До неї підійшли Лалі й Карина, подруги з агентства, та зробили декілька фото.

— Дівчата, подивіться, ось й наша Лара прийшла, — засміялась Карина. — Наша супермодель.

Лара Тимофеєва була однією з головних конкуренток Сабіни у модельному бізнесі. Вона хоча й була професіональною моделлю, але через свій характер часто зривала покази й фотосесії. Рудоволоса дівчина в червоній, довгій сукні повернулася в сторону дівчат та помахала їм рукою.

— Лара мене так дратує, що інколи хочеться вирвати її руде нарощене волосся, — сказала Лалі.

Вечірка була присвячена десятиліттю модельного агентства «Роуз». Хоча робота моделі — це зустріч із цікавими людьми, поїздки в різні країни, в тому числі екзотичні, знайомства з зірками та багато чого цікавого, але разом із цим це великий труд, де бути моделлю буває не так вже і цікаво та легко, як здається з першого погляду. Тривалі процеси зйомок, інколи навіть по дванадцять годин на день із перервою лише на пів години. Також дівчата, які працюють моделями, досить часто стикаються з тим, що інколи люди вважають, якщо ти вже стала моделлю, то продала себе та свою красу, але на жаль, як і будь-який інший бізнес, модельний часто перетинається з криміналом та організацією ескортних послуг, але лише від моделі залежить, чи погодиться вона «підробити» або віддалитися від цього виду діяльності... 

Коли вечірка дійшла до кінця, Сабіна вже збиралася їхати додому. Ярослав так і не приїхав, може, це і на краще. Вона давно хотіла поговорити з ним, що їм краще розійтися. Біля виходу з ресторану Сабі побачила Руслана в кругу дівчат. Поряд із ним також стояла Лара.

До ресторану під’їхала машина, вони разом сіли й кудись поїхали.

Сабіна тяжко зітхнула. Навіть брат її не помітив.

— Сабі, дорогенька, ти їдеш? — запитала Лалі. — Ми так втомилися з Кариною, що поїдемо додому. Завтра у нас показ.

— Дівчата, я зателефоную в таксі, не хвилюйтеся.

Коли подруги поїхали, Сабіна не встигла викликати машину, як перед нею постав бізнесмен Арсен Поліщук: пихатий, лисий чоловік із жахливою репутацією.

Чоловік хижо зиркнув на неї.

— Ти дочекалася мене!

— Я вас не розумію.

Чоловік засміявся та підійшов ближче. Запах алкоголю та сигарет вдарив у ніздрі, й вона скривилася.

— Сабінко, можемо продовжити вечір, — підморгнувши, сказав Арсен.

Сабі напружилася, озирнулася по сторонах, і, як на зло, вулиця була пустою. Вона вже хотіла повернутися в ресторан, але навіть не встигла й крикнути, як хтось закрив їй рот і запхнув у машину.

Наступні кілька годин були пеклом. Сабіна опинилася в одному з готелів Арсена. По дорозі вона побачила дівчат з агентства, які випивали й курили кальян. Дівчину запхнули в кімнату, в якій вже була заплакана Жанна, одна з моделей агентства.

— Сабі, це якийсь жах! — ридала дівчина. — Я хотіла втекти звідси, але мені сказали, що за нас заплатили!

— В якому сенсі заплатили? — схвильовано запитала.

— В прямому сенсі, Сабі!