Розділ 5

— Сабіно, я вже думав, що ти не приїдеш, — показуючи на годинник, сказав Руслан.

— На мосту Патона були затори! — спокійно відповіла. — Пів години нічого не змінило!

Руслан хмикнув. У кабінеті брата також сидів і Громов. Сабіна намагалася уникати його погляду й, присівши навпроти, відвернулася.

— Я б так не говорив! — сказав Влад та, поклавши руки на стіл, всміхнувся.

Сабі поглянула на брата. Він також всміхався.

— Я не розумію, чому ви так усміхаєтеся?

— Владислав Миколайович зацікавлений співпрацювати з нами.

Сабіна перевела погляд на Влада й нахмурилася.

— Ну що ж, вітаю, — склала руки на коліна, щоб ніхто не помітив її тремтіння.

— Сабі, дорогенька, ти вже вирішила, що будеш робити зі своєю частиною акцій? — запитав Руслан.

— Звичайно, вирішила, — піднялася та, підійшовши до брата, додала: — Я не буду їх продавати, братику.

— Що змінилося? — нахабно мовив Бойко.

— Я не дам тобі шанс розпродати наш сімейний бізнес! — сказала та, схопивши сумку, швидко вийшла з кабінету.

На вулиці її наздогнав Влад.

— Якщо вирішив стати нашим партнером, це ще не значить, що можеш нахабно поводитися. Я цього не дозволю! — емоційно сказала.

Владислав всміхнувся.

— Пробач, однак поряд із тобою не можу нормально думати, — нахилившись, тихо промовив. 

Сабіна істерично засміялась.

— Навіщо весь цей цирк? — піднявши підборіддя, з викликом промовила. — Спортивний інтерес із нашим бізнесом?

— Спортивний інтерес спочатку був в Аліканте, утім, тривав він не довго!

— Іди до біса, Громов!

Дівчина не витримала й знову вдарила Влада по обличчю, але він навіть і не ворухнувся. Проте вона відчула біль в руці й скривилася.

— Ну що ж, я, мабуть, заслужив!

Почуття гніву в поєднані з бажанням бути поряд із цим чоловіком розривали дівоче серце.

— Так, ти заслужив. Краще тримайся якомога далі від мене.

— Нереально виконати твоє прохання.

— Твоя зухвалість мене вже дістала, — голосно промовила, і їй байдуже було, що на них дивляться перехожі й навіть охорона торгового центру підійшла.

— Сабіно Олексіївно, потрібна допомога? — запитав охоронець.

Дівчина видихнула.

— Дякую, сама розберуся.

Чоловік відійшов, однак не далеко, спостерігаючи далі за ситуацією.

Влад опустив голову й засміявся.

— Сабіно, ми можемо нормально спілкуватися, лише...

— Цього ніколи не буде, — перебила. — Ти зрадник та самозакоханий ідіот.

— Не зрозумів? — поглянувши з-під лоба, промовив.

— Що саме не зрозумів? Ти зрадив своїй наречені. Ти негідник.

Владислав нахмурився, стиснув губи й, зробивши крок, схопив Сабі за руку.

— Я завжди буду пам’ятати про ті дні та ночі, проведені з тобою. Проте не смій говорити того, чого не знаєш.

Вони продовжили мовчки дивитися одне на одного. Блакитний океан й зоряне, сіро-блакитне нічне небо.

— Сабіно!

Почувши своє ім’я, озирнулася. До них наближався чоловік.

— Не думав, що ти зможеш повернутися!

— Ярослав? — ледве вимовила Сабі.

— Як завжди... маєш гарний вигляд, — оглянувши її, промовив.

Сабіні хотілося провалитися крізь землю. Ноги стали ватними, й на очі виступали сльози. Вона не забула, як саме Ярослав покинув, це було огидно та нестерпно боляче. Він принизив її, коли давав інтерв’ю, в якому розповів, як він кохав та розчарувався, коли дізнався, що вона «торгує своїм тілом».

Ярослав перевів погляд на Владислава й подав руку.

— Ярослав Артеменко!

Влад поглянув на руку, яку простягнув чоловік, та, заховавши ліву руку в кишеню, правою обійняв Сабі за плече й легко потягнув до себе.

— Владислав Громов!

Ярослав широко відкрив очі, але продовжував тримати руку.

— Будьте обережним, Владиславе, — фиркнув колишній Сабіни. — Врода та наївність може бути нищівною, потім будете шкодувати про витрачений час.

Сабіна відчула, як Влад стиснув плече. Вона підняла голову, однак навіть на підборах досягала йому лише до бороди. Помітила, як він нахмурився й провів гнівним поглядом Ярослава.

— Ходімо! — продовжив стискати плече.

— Куди? — ледве вимовляючи єдине слово, запитала та різко зупинилася. Влад повернувся обличчям до дівчини, але продовжив тримати її.

— Якщо ти думаєш, що я буду тобі вдячна, то помиляєшся!