Глава ІІ

Після того, як дівча розпрощалося з Ярославом, пройшло вісім років. Перший період вона дуже сумувала за хлопцем, постійно виглядала у вікно з надією, що там буде стояти він, але нікого не було. За цей час її стан не покращувався, вона так і забувала події та певні дні, які трапилися давно. Заняття з психологом теж припинилися, тому що нічого не допомагало, але одна користь виявилися від тих терапій. Анастасія захотіла стати психологом. Їй подобалася ця професія, вона із захопленням дивилася як працює її лікар та на пацієнтів, що лежали в лікарні "Сміт". Для неї було найбільш цікаво спостерігати за людьми із шизофренією. Все полягало в тому, що, коли сказати пацієнтові з цією хворобою про її вигадану професію чи особистість, вона буде настільки переконана в цьому, що звичайна людина навіть не помітить нічого дивного. В неї з'явилося бажання дізнатився все про людський розум та психологію і її лікар пообіцяла, що зможе її взяти до себе на практику або ж на роботу. Саме тому батьки вирішили допомгти своїй доньці і зосередили її увагу лише на домашньому, дистанційному навчанні. Від тоді дівчинка більше не відвідувала школу і сиділа постійно вдома. Вона мала достатньо часу, навіть забагато, щоб прекрасно підготуватися до вступних іспитів. 
На закінчення літа Ростислава було підвищено на його посаді та переведено по роботі в інший відділ, тому він мусив їздити туди на інший кінець міста, що займало багато часу. Подружжя, обговоривши таку ситуацію, вирішили переїхати поблизче до його роботи, всеодно тут їх нічого не тримало. Спершу вони проживали в квартирі, продаючи будинок в оренду, а, коли Елізабет та Ростислав зібрали певну суму грошей, то побудували новий, продавши старий.

Час минув дуже швидко і ось бажанний її інститут став для неї реальністю і домівкою на декілька років. Елізабет і Ростислав боялися відпускати дитину в інше місто, але іншого вибору вони не мали. В Тесарях існує вісім вищих навчальних закладів( економічний, технологічний, юридичний, військовий та інші), але медичного немає. Внаслідок цього родина надзвичайно пишалася тим, що Анастасія тепер буде навчатися в Писарівському медичному інституті. Це будівля, яка пофарбована в біло-рожевий колір. Вона мала надзвичайно великі маштаби та хорошу репутацію. Також тут є велика кількість факультетів.
Третє вересня-знаменний день в її новій історії. Відбулася посвята. Повна зала абітурієнтів, а зверху студентів, які спостерігали за дійством та згадували себе колись, одягнули вперше білі халати та шапочки. Приблизно три місяці для першокурсників потрібно було для освоєння, коли для них все було нове, цікаве: знайомства, розпорядок дня, пари, аудиторії. А потім стало звичним та буденним. 

Дівчина спочатку поселилася в гуртожитку, але там їй було незручно. Сусідки по кімнаті вважали її дивною і намагалися якось уникати, бути обережними з нею. Таке ставлення однозначно не сподобалося Насті, тому вона почала шукати інше житло. Перший варіант- орендувати квартиру виявився дорогим, бо, окрім сплати за оренду, потрібно було платити і комунальні послуги. Інший варіант- купити квартиру відпав одразу, оскільки це означає втратити багато грошей, а після навчання вона планує повернутися все-таки в Тесарі. Якраз доля їй посміхнулася в потрібний момент і вона перебралася в квартиру родичів. 

В інституті навчання йшло прекрасно, до того ж дівчина познайомилася і почала дружити з деякими дівчатами. Вони, на диво для Анастасії, сприйняли її дуже добре і часту забутькуватість вважали кумедним. Одногрупниці вирішили слідкувати уважно за тим, куди і що ставила подружка, тому, коли та забувала, вони просто без зайвих слів їй допомогали. Безумовно батьки були щасливі такій дружбі, хоча спочатку не довіряли дівчатам.