Холодна зовні, й мила в середині. Ти, неначе чарівниця, робиш цей світ прекрасним, лише своєю присутністю. Згадуючи про тебе, моя уява вимальовує прекрасний образ. Ти сидиш біля великого вікна, закутана в плед, читаєш якусь книгу, а за вікном падає дощ. Золотисті промені світла пробиваються крізь хмари, освітлюючи твоє обличчя, що засмагло від тепла. Твої очі віддзеркалюють внутрішню гармонію, а твої руки, тримаючи книгу, тремтять від емоційного споглядання кожної сторінки. Аромат кави переплітається з запахом дощу, створюючи атмосферу невимушеної затишності. Такий вечір наводить спокій і тепло, і твоє існування надає йому особливий, ніжний смак.
Відредаговано: 22.02.2024