Мирослава прийшла додому, зайшла у квартиру, розповіла батькам про зустріч із Василиною.
- Нічого, ми дізнаємося, де вона живе, - упевнено сказав батько.
Владислав і Катерина намагалися додзвонитися до Василини, але марно. Коли нікого не було вдома, то дівчина прийшла додому й забрала свої речі, це помітили батьки дівчини та її сестра.
Одного разу Данило і Мирослава гуляли у парку, там вони вперше поцілувалися. Хловець думає над тим, як бути, адже хоче бути поруч із Мирославою. Але розуміє, що повертатися треба в Лондон. Тому Данило вирішив насолоджуватися часом, який він може бути поруч з дівчиною.
До від'їзду залишилося три дні. Мирослава і Данило сидять у кав'ярні.
- Миросю, мені через три дні доведеться повертатися в Лондон.
Дівчина засмутилася, але сказала:
- Нічого, я все розумію. У тебе там робота і ти громадянство отримаєш.
Хлопець помітив, що його дівчина засмутилася, йому й самому не хочеться прощатися з дівчиною.
- Я буду часто тобі телефонувати по відеозв'язку та писати. І приїздити так часто, як тільки можу.
- А я буду чекати на тебе. І чекати твоїх дзвінків і повідомлень.
Того дня дівчина прийшла додому сумна, а через три дні Данило поїхав, дівчина його провела, там побачила Софію Дмитрівну та Олександра Юрійовича. Вони зрозуміли, що Мирослава дівчина їхнього сина і раді за молодих людей.
#3562 в Сучасна проза
#11008 в Любовні романи
#4085 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 31.07.2025