Мирослава і Данило гуляють, розмовляють, дівчина відволіклася від думок про сестру. Хлопець і дівчина попили кави, сходили в кінотеатр. Коли виходили з нього, то Мирослава раптом помітила Василину, вона ішла, тримаючи за руку якогось хлопця. Дівчина дуже швидко підійшла до сестри, зла на неї.
- Василино! Ти взагалі здуріла?! Батьки хвилюються за тебе, не знають, де тебе шукати! А ти сказала, що додому не повернешся! І що ти надумала університет покинути?! Ти не думаєш взагалі про своє майбутнє!
Василина схрестила руки на грудях і посміхається.
- І тобі привіт, сестричко. Я ж не буду, як ти втрачати роки в університеті, я знайшла роботу, закінчила курси манікюру таємно від батьків. Буду працювати й поверну їм гроші, витрачені на моє навчання в університеті. І знайомся, це Артем, мій майбутній чоловік, ми будемо жити разом. Коли прийде час, я познайомлю його з мамою і татом. Передай їм, що у мене все добре.
Після цих слів Василина і Артем розвернулися і пішли.
- Даню, ти це бачив?!
- Ти поговори із батьками, скажи, що бачила Василину, може, це хоч трохи їх заспокоїть. Ходімо, я проведу тебе додому.
Данило і Мирослава пішли.
#3562 в Сучасна проза
#11008 в Любовні романи
#4085 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 31.07.2025