Мирослава вийшла на вулицю, іде назустріч Данилові й розмовляє з ним по телефону, коли вони побачили одне одного, то поклали слухавки. Хлопець і дівчина пішли разом покататися на лижах, арендували їх, потім, весело розмовляючи, повернулися додому. Обом не хотілося прощатися, але все - таки пішли додому, уже п'ята година вечора.
Дівчина побачила сестру, та схрестила руки на грудях.
- Привіт, сестричка. Гуляла з хлопцем? Що ви там робили?
- На лижах каталися, спілкувалися, гузяли по вулиці.
- І все? Щось тебе довго не було.
- Я, на відміну від декого, поводжуся на першому побаченні пристойно. А якщо ти хочеш зробити так, щоб я у очах батьків виглядала не дуже добре, то у тебе нічого не вийде. Та і звітувати уже не маю, адже зовсім скоро у мене почнеться доросле і самостійне життя.
- А ми це ще побачимо, - скептично сказала Василина і пішла у свою кімнату.
Мирослава здивувалася, що сестра зараз вдома. Може, вирішила за розум взятися? Але дівчина посилилася, уже увечері Василина пішла на чергове побачення.
Мирослава весь вечір думала про Данила, хлопець їй подобається.
#3562 в Сучасна проза
#11016 в Любовні романи
#4089 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 31.07.2025