Кохання
Глава 6
Мирослава зайшла у квартиру, скинула верхній одяг, роззулася. Дівчина віддала картоплю мамі.
Дівчина і її мама продовжують готувати, у кухню зайшла Василина.
- Мамо, а ви з татом лаєте мене за те, що я хлопців змінюю. А Мирослава когось має, вони з ним номерами телефонів обмінювалися.
Мама подивилася на мене.
- То син Софії Дмитрівни, кураторки групи. Ми з ним просто спілкуємося.
- То, може, щось із цього вийде.
Новий рік зустріли за святковим столом у сімейному колі.
Наступного дня Мирослава прокинулася об одинадцятій годині ранку від того, що до неї хтось телефонує, це Данило, дівчина з зберегла й підписала його номер телефону.
Мирослава відповіла на дзвінок.
- Доброго ранку, красуне. Вітаю тебе з Новим роком. Хай забудеться все, що ти бажаєш.
Від такого привітання дівчині стало приємно й вона посміхнулася.
- Дякую за привітання. Я теж бажаю, щоб твої мрії здійснилися.
- Мирославо, а ти зараз що робиш?
- Щойно прокинулася. Буду снідати.
- А давай разом прогуляємося після сніданку.
- Чудова ідея, я тільки за. Пішла сідати й збиратися. Зустрінемося десь через годину - півтори.
- Домовилися.
Мирослава поклала слухавку і швидко підвелася з ліжка. Дівчина наче на крилах літає.
#3562 в Сучасна проза
#11008 в Любовні романи
#4085 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 31.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
