Глава 5

Мирослава прийшла до каси, щоб розрахуватися за лоток яєць.  Раптом почула голос:

- Привіт. Ти Мирослава? Мамина студентка?

Дівчина обернулася й побачила Данила. 

- Привіт, Даниле, так, це я. 

- О, то ми живемо в одному районі?

- Очевидно, що так.

Мирослава заплатила і вийшла, Данило теж розрахувався за картоплю, швидко поклав її у пакет й наздогнав дівчину.

- Ти не проти пройтися зі мною?

- Не проти. Я уже, до речі, не студентка. Уже отримала ступінь магістра і буду викладати у нашому університеті всесвітню історію. А також планую написати докторську дисертацію і захистити її.

Данило захоплюється планами дівчини.

- Круто. Мабуть, твої батьки теж кандидати наук?

- Ні, моя мама шкільна учителька біології, а тато учитель історії. А у тебе тільки мама викладачка чи тато теж викладач?

 - Мій тато автоінструктор.

- Теж круто. А ти навчаєшся чи працюєш?

- Закінчив університет у Великобританії,  працюю там програмістом.

- Вау, це просто чудово. Ти молодець, що досяг такого результату. Твої батьки тобою пишаються, я в цьому впевнена.

- Це праіда.Твої теж тобою пишаються. О, я уже прийшла. Бувай.

- То ми живемо недалеко один від одної. А давай завтра зустрінемося. 

Данило зняв рюкзак, узяв блокнот і ручку й записав номер телефону, відірвав аркуш і дав його дівчині.

Мирослава попросила дати їй блокнот і ручку й записала свій номер телефону. Потім вони домовилися зідзвонитися й дівчина зайшла у під'їзд. 

Василина якраз вийшла на балкон, щоб покурити й бачила все це.  Вона єдина в сім'ї хто курить. Дівчина вкинула в рот жуйку й повернулася у квартиру.