Глава 1

Мирослава зайшла в аудиторію, побачила незнайомого хлопця.

- Добрий день. Ви знаєте, де Софія Дмитрівна?

- Мама скоро прийде.

Мирослава згадала, що уже бачила цього хлопця, він приходив до кураторки групи, це її син Данило. 

- А ви студентка якого курсу?

 - Останнього курсу магістратури.

Дівчина вчиться на історика. 

Хлопець милується дівчиною, її довгим волоссям, пшеничного кольору, сірими очима, струнким станом, дівчина середнього зросту.

Мирослава розвивається хлопця, він високий, видно, що займається спортом, має коротку стрижку,  Данило шатен, у нього карі очі. Хлопець одягнений у класичний костюм, а дівчина у світлі джинси й білу футболку.

У аудиторію зайшла кураторка.

- Добрий день, Софіє Дмитрівно. Я хочу попередити, що мене завтра не буде на парах, бо я іду до стоматолога.

- Добре, я попереджу викладачів, у яких у вас будуть завтра пари, що тебе не буде. 

- Дякую. Я піду. 

Дівчина вийшла з аудиторії.

- Даню, як ти там був, в Англії?

Хлопець усміхнувся і відповів:

- Все добре. Я отримав Європейський диплом.  А ви з татом як тут?

- Добре. У мене он студенти, а у тата учні в автошколі. У мене буде зараз остання пара, поговоримо після її закінчення.

Євченко Олександр Юрійович, чоловік  Софії Дмитрівни і батько Дані, працює автоінструктором.

- Добре, мамо, я чекатиму тебе у кав'ярні навпроти університету.

Студенти почали заходити й займати свої місця.

Мирослава разом з одногрупниками стоїть біля аудиторії. Данило помітив дівчину, подивився на неї, затримав на ній свій погляд, потім пішов далі. Це помітила одна з одногрупниць Мирослави.

- Миросю, а хто той хлопець?

Дівчина здивовано на неї подивилася.

- Віка, хіба ти не впізнала сина Софії Дмитрівни Данила?

- Ми його бачили ще на першому курсі, та й він змінився. 

Прийшов староста групи, відімкнув двері аудиторії й група, яка складається із дванадцяти студентів, туди зайшла.