Розділ 7.1

Розділ 7 

Неспокійний сон виштовхує в реальність, як з крижаної води. Поруч тріщать поліна у вогні каміну, але я не поспішаю відкривати очі. Надто змерзла, а тепер надто швидко зігріваюся. Напруга сновидіння, яке навіть не пам'ятаю зникає під спокійним подихом за спиною. 

Стоп! Який ще подих за спиною? — негайно розплющую очі, але не поворухнутися. Я у кільці величезних лап, чи то пак, рук нахабного дракона. Сай лежить за моєю спиною на вузькій канапі і обіймає мене.

Це не просто Сай. Це генерал Сайлас Деневер! — ковтаю сухий клубок, аж поки не стискаюся через тихий, але низький шепіт. 

— Обожнюю спати під зірками. 

— Щ-що? — затинаюся і здіймаю очі до стелі. 

Склепіння прочинені так, що у центрі, де звисала масивна люстра тепер отвір. Він відкриває краєвид на вранішнє небо, на якому гаснуть зірки. 

— Колись, не маючи людської форми, я спав під зірками високої башти з обсидіану. Вночі я запалював її стіни своїм вогнем, щоб зігріти її жителів. 

Кліпаю намагаючись вгамувати злість і роздратування через нахабство Сая, але його голос і слова… Вони змушують не ворушитися. 

— Зірки над Анкордом набагато яскравіші, ніж над Полярисом. Ти ж саме туди хочеш, красуне? 

Полярис… — заплющую очі і стискаю щелепи. — Він мої думки читає? 

— Тільки через землі проклятого королівства можна потрапити за скелі на землі Поляриса. 

— Отже, ти здогадався. Але здається вже давно, бо ми про це говорили, — огризаюся і хочу встати, але клякну через тиск чоловічого тіла позаду. 

Прокляття!

— Відпусти мене! — вимагаю. 

— Ти впадеш. 

— Відпусти! 

Сай розтискає обійми і наступної миті я опиняюся на підлозі, ледь встигнувши викинути руки, щоб не вдаритися. 

— Ну, знаєш!! 

Повертаюся, та наштовхуюся лише на хитру посмішку. 

Нехай будуть прокляті його ямочки! — встаю і розправляю сорочку і штані. 

— Я попереджав, — зауважує облудник. 

— Якби ти спав деінде, а не всунувся на мою канапу, то… 

Заікаюся і прикриваю рукою рота, щойно Май зривається і за мить опиняється просто за сантиметр від мене. 

— То що? 

— Не роби так, — відступаю і наштовхуюся на столик. 

З нього падають книги, але дракон на відступає, а навпаки наступає. 

— Як… не робити? 

Очі Сая сяють золотом, а зіниця стає вертикальною. Він повільно оглядає мене всю. Від маківки до п’ят його пронизливий звіриний погляд хижо торкається там, де ще недавно тримали його руки. Найбільша пече живіт, де над пупком покоїлася його долоня. 

— Припини на мене ментально впливати! — гарчу. 

— Тоді став блок, красуне, — нависає так, що ковтаю його подих. — Урок перший. Не лише дракони володіють ментальною алхімією. Вона частина алхімії душ, звичайно не підвладна аби кому, та все ж! — Сай зупиняється і раптом завмирає очима на моїх губах. — Концентруйся на мені. 

— Що, вибач?! — обурююся. 

Він здімає погляд, а його кляті пасма волосся тягнуться до мого обличчя і раптом пестять розпашілі щоки. 

— Протидій мені, красуне. 

— Як? — питаю, а здається шепочу. 

Він нахиляється ще нижче, його рот майже торкається мого, його подих змішується з моїм, а руки плавно обхоплюють талію. 

— Знайди найсильнішу емоцію, яка спроможна витіснити все… — його голос причаровує, мої коліна тремтять, а ноги підкошує. — Навіть… мене. 

Заплющую щосили очі і згадую крижане озеро, холодну воду, яка ледь не забрала мене, страх, який скував, аж поки з неба не пролився вогняний дощ. 

Але холод тієї ночі, коли я отримала кляті шрами — саме те! — концентруюся на ньому, хапаюся за ці відчуття і за мить відступаю на крок глибоко і спокійно вдихаючи. Розплющивши очі вловлюю палаючий погляд вертикальних зіниць. Безодні темряви, яка криється глибоко в ньому і… пишається? 

— Розумничка, красуне. 

Сай переможно посміхається, коли хапаюся за щоки, які щойно палали, а тепер крижані. 

— В мене вийшло, — здивовано і радісно сплескую руками. — Вийшло. 

— Так, — Сай киває. — Але блок треба тренувати, красуне. Тож я постійно буду тебе дражнити, — він мружиться. 

Фиркаю, але зупиняюся, коли посеред бібліотеки Цитаделі з’являється дух Старчого. 

— У нас гості. 

Негайно піднімаю пов'язку на обличчя і накидаю капюшон. Сай розвертається ще швидше, коли двері повільно відкриваються і в них заходить… асур?