Розділ 4.3

Сай хижо всміхається, а за мить навколо його руки спалахує полум’я. Відвертаюся через сплеск сили, прикриваю рукою обличчя і зачаровано зупиняюся. 

Це не полум'я, — роблю крок вперед і оглядаю пасма сили, яка золотим піском, наче спіраль, огортає передпліччя Сая. На його обличчі сяють крихітні руни. Ними вспипана вся права сторона, від скроні до щелепи. 

— Як красиво, — шепочу, коли Сай знаходить мій погляд. 

Його очі знову схожі на калейдоскоп ртуті і золота. Вони сяють обідками навколо чорних глибоких зіниць. 

— Торкнися. 

Опускаю руку до його, а він миттю хапає її в капкан і сам підводить до пасм сили. 

Це і не пісок, — пальцем розсікаю одне з них, а воно осипається золотим пилом. 

— Неймовірно, — вібрую від нервового збудження і ледь не підстрибую. 

Я не бачила використання алхімії так близько ніколи. Лише свої крихітні печаті, виплески сили, якими насичую зброю. Ніхто не демонстрував подібне для мене, не показував, як це казково і нереально. 

Сай викидає руку вперед. Я ж поглинаю поглядом кожен його рух. Витончений, плавний, але в той же час різкий. Ним він ніби викидає з руки печать. Вона розкручується великими колами, відкидає бризки розплавленого золота і відкриває справжнісінький портал. 

— Ти теж зможеш так, — чується за спиною, так близько, що ворушиться волосся біля вуха. — Я покажу як, красуне. Просто попроси. Немає сенсу шукати землі богів. Ти можеш все… тут. 

— Я можу все тут, — повторюю пошепки, коли в портал заходить Туман. — Я проведу твого коня і повернуся. 

Я зачарована і дезорієнтована. Хочеться плакати від краси, яку я можу створити, яка може бути мені підвладна. Стираю сльозу і зникають усі докори сумління. Як би вони мене не з’їдали до цього моменту — зараз все змінилося. Здається, сам світ міняється, коли Сай повертається крізь золоте коло і зупиняється у його сяянні. 

Я наче бачу тебе вперше, — оглядаю дракона, а він широко всміхається, та так, що знову з’являються ямочки. — Кляті ямочки!! 

Портал закривається. Швидко і різко коло звертається залишаючи в просторі лише порожнечу. 

— А тепер відійди, красуне, — здригаюся, як від марення, і глибоко вдихаю. 

— Нащо? — питання логічне. 

— Щоб я не заподіяв тобі шкоди. 

Боги, він перетвориться на моїх очах? — стискаю кулаки і повільно відступаю аж до проліску, за тракт. Сай теж відходить. Відстань між нами зростає і зростає, аж поки не досягає тридцяти кроків. Та навіть на такій відстані я ледь не підстрибую, коли обличчя Сая спалахує. Його волосся розвівається, він збільшується, а я судомно вдихаю. Одного цього ковтка повітря вистачає, щоб ледь ним не захлинутися, коли переді мною опускає гігантська лапа, з пазурами у мій зріст. 

— Сили небесні… — шоковано шепочу і все піднімаю погляд, аж поки таки не сідаю просто в траву. — Ти величезний. Ти… 

Сай трясе мордою, його роги блищать у місячному світлі, в піщана луска сяє білим золотом. Він повільно опускає морду, а я клякну, адже з його ніздрів виривається теплий подих. Сай опускає морду просто переді мною на землю, а вона завбільшки з карету. 

— Як я маю… — дивлюся на його лапу, в Сай тягнеться мордою до своїх гігантських крил. 

Він опускає їх все нижче і так, щоб я зрозуміла, як саме маю піднятися на його спину. Вдивляюся в золотий сяючий погляд. Він спалахує, Сай рокоче і знову тицяє мордою в своє плече. 

— Ясно-ясно! — знервовано викидаю руки і прямую до його лівого крила. — Боги, як… — хапаюся за шипи і поволі піднімаюся. 

Певне проходить вічність поки я знаходжу місце, яке певне і є сідловиною. Воно знаходиться між його крил на спині, де шипи найбільші і найміцніші. 

— Ну, наче вийшло, — тремчу. 

Боги, я тремчу, і вже шкодую, що залізла на величезного дракона, який піді мною відчувається, як велетенська міцна скеля, що рухається. 

— Тільки… — стискаю шипи, коли Сай встає на лапи, — не скинь мене. 

Ревіння проходить через все його тіло, нагріває луску пілі мною, зігріває, а погляд, його осяйні очі, якими він мружиться, коли піднімає крила, не обіцяє нічого хорошого. Сай випускає пару з ніздрів, а я ледь встигаю втриматися, коли він відривається від землі і злітає.