Розділ 2

Антон

Паркуюсь біля клубу, глушу мотор та знімаю шолом. Але не поспішаю заходити в середину. 

Сьогодні я виграв. Двічі. Але зовсім не відчуваю радості. Немає адреналіну, немає ейфорії. Все не те. Все якось неправильно.

Я мало не звернув собі шию, виглядаючи її в натовпі. Видивлявся, чекав, сподівався побачити, як вона з’явиться з-за рогу. І що далі? Навіть не знаю. Але здається, що сьогодні я взагалі приїхав на перегони лише через неї.

У мого друга сьогодні мав бути парубоцький вечір, але я забив на нього, щоб знову побачити дівчину на байку. Дивне бажання, адже я навіть не знаю хто вона така.

Чи зачепила вона мене? Ще б пак! Тим, що обігнала? Тим, що не показала обличчя? Чи тим, що так зухвало поїхала геть? Не знаю. Напевно, всім одразу.

Так, я знав Макса, але ми не були близькими друзями. Може тому я жодного разу не бачив дівчини поруч з ним. 

Двері клуба зі стуком відчиняються, привертаючи мою увагу.

Перед входом стоїть Аліна, спираючись руками на коліна, та важко дихає. Слідом за нею вибігають ще двоє дівчат. Поки моя офіціантка жадібно хапає ротом повітря, білявка миттєво біжить до таксистів, які тут завжди чергують, у пошуках клієнтів. За мить вони вже сідають в автівку і мені залишається лише проводжати їх поглядом. 

Сьогодні в Аліни мав бути дівич-вечір, а вона вилетіла з клубу наче за нею хтось гнався. Що тут в біса відбувається? І де взагалі Олег?

– Все нормально? – звертаюсь до охоронця на вході.

– Все добре, бос, – витягується по струнці, помітивши мене.

– Чому Аліна вилетіла перелякана? Щось сталося? 

– Не знаю, – хитає головою, і це вибішує мене ще більше.

– Ти тут для того, щоб знати про все, що відбувається, – зло кидаю йому, і заходжу всередину, прямуючи до головної зали в пошуках начальника охорони.

Заглядаю в бар, там все як завжди – випивка, музика, танці. Обводжу поглядом присутніх і нарешті натикаюсь на Макара, який розмовляє з Єгором.  Жестом підзиваю до себе, але він лише киває мені та знову звертається до охоронця. Значить все ж таки щось сталося.

Не чекаю поки він закінчить та йду до кабінету і вже на півдорозі до мене приєднується Макар.

– Слухаю, – кидаю йому, не обертаючись та продовжую свій шлях, очікуючи на доповідь.

З Макаром просто. Зайві слова не потрібні. Він знає свою справу. Знає що я не люблю зайвої води. Лише факти.

– Олег влаштував гризню з Аліною в роздягальні. Її подруга покликала на допомогу Єгора, але коли той прийшов Олег злиняв. 

– Що саме сталося? Не схоже що це була звичайна сварка, – відчиняю двері й заходжу в кабінет.

– Єгор каже, що Олег злякався його появи та відпустив дівчину, але вона пробігла повз нічого не пояснивши. Тому треба дивитись камери.

Кладу шолом на диван, сідаю за стіл і відкриваю ноутбук. Пара кліків – і на екрані з’являються записи з камер.

Знаходжу потрібну і швидко перемотую назад, аж допоки на екрані не з’являються дівчата. Вони йдуть коридором і судячи з траєкторії руху не дуже тверезі. Зупиняються біля дверей роздягальні та по черзі заглядають в середину. Видно що здивовані, але я не менш здивований коли бачу, як оскаженілий Олег притискає Аліну до стіни. Покидьок.

Стискаю кулаки, готовий розбити йому морду прямо зараз. По важкому диханню, відчуваю, що настрій Макара, який стоїть позаду мене, такий самий.

Одна з дівчат кидається на Олега, намагаючись відтягнути його від подруги, і це сміливо з її боку, бо в ній не більше п'ятидесяти кілограмів. Якби Олег стряхнув її з себе, то від неї і мокрого місця не залишилось би. І лише коли в поле зору камери потрапляє Єгор, Олег відпускає Аліну і зникає.

– Я так розумію, що докладу по камерах не було, –  запитую, не відриваючи погляду від екрана.

– Ні.

– Ти знаєш що робити.

– Так, бос, – збирається на вихід.

Єдине завдання охоронців на пульті – стежити за камерами та слідкувати, щоб в клубі не було проблем. Але те що сталося з Аліною, це проблема. Велика проблема. 

Те, що Олег мій друг з університету, не дає йому права так поводитись з моєю офіціанткою. Навіть якщо вона його наречена. Ніхто не має права так чинити з жінками.

Я вже збираюсь закрити ноут, коли на запису з'являється ще одна фігура. Вона виходить з роздягальні, поправляючи на собі одяг і зачіску.

Хто тут у нас? Тисну на паузу, роздивляючись дівчину. Наталія. Очікувано, але все одно неприємно. 

– І про це теж ніхто не доповідав? – розвертаю екран до Макара, який вже стояв біля дверей, але змушений був повернутись.

Його щелепа стискається. Губи кривляться у відразі. Ще один її палкий “шанувальник”.

Хоча Наталія і не має відношення до моєї особистої охорони в тому числі і до Макара, але чоловік її недолюблює. І не приховує цього.

Чого вже душею кривити, вона і мене бісить. Але так вже сталося, що я здуру переспав з нею. Раз. Потім другий. Потім ще кілька.

Звісно, що ніяким коханням там і не пахне, але дуже зручно мати під рукою того, хто допоможе зняти стрес.

Секс і нічого більше з мого боку, а вона хвіст розпушила, і ось уже пів року, як вважає себе не адміністраторкою, а хазяйкою клубу.  І я дозволив їй це. Наче ж так поводяться чемні хлопчики. Дозволяють трохи зайвого тим з ким сплять.

Я не обділяв її ані увагою, ані подарунками, а вона за моєю спиною терлась об бармена. Невже я на стільки здаю свої позиції, що навіть тимчасова дівка примудрилась наставити мені роги. Треба попрацювати над цим питанням. 

– Передивись записи за останній тиждень. Про все підозріле доповідай, – розвертаю до себе ноут.

– Так, бос.

– Вільний.

Двері за Макаром зачиняються, а я згортаю програму і закриваю кришку ноутбука. Не маю настрою передивлятись відео, тому чекатиму на звіт від Макара, щоб знати чи не відбувалось в клубі ще якоїсь чортівні, про яку я навіть не здогадуюсь.