Коханці у відпустці
Глава 12. Коханці у відпустці
Минуло пів року.
Весна повернулась у місто.
Марина стояла біля Дніпра й дивилась на воду.
Її життя стало іншим.
Тихішим.
Самотнішим.
Але чеснішим.
Вона більше не носила масок.
Після скандалу Марина звільнилась із роботи.
Почала все заново.
Маленька квартира.
Нові знайомства.
Нові ранки без страху.
Ігор іноді писав їй короткі повідомлення.
Нічого зайвого.
Вони так і не повернулись одне до одного.
Деякі рани не заживають.
Про Влада вона майже нічого не знала.
Лише одного разу отримала листівку без адреси.
«Іноді ми втрачаємо все, щоб нарешті побачити себе справжніх».
Без підпису.
Але вона знала, від кого це.
Того вечора Марина зайшла в невелике кафе біля набережної.
Замовила чай.
І раптом почула знайому мелодію.
Саме та музика грала на балу в Італії.
Серце на секунду стиснулося.
Вона заплющила очі.
Перед нею знову спалахнули ті ночі:
маски,
брехня,
кров,
кохання,
смерть.
Відпустка, яка змінила всіх.
Офіціант приніс чай і усміхнувся.
— Вам щось іще?
Марина подивилась у вікно.
На людей, які поспішали додому.
На закохані пари.
На чуже щастя.
І раптом усміхнулась уперше за довгий час.
— Ні. Дякую.
Бо тепер вона знала головне:
найнебезпечніші злочини починаються не зі зброї.
А з маленької брехні.
Іноді — навіть із простого слова:
«Я у відрядженні».
#465 в Детектив/Трилер
#202 в Детектив
Відредаговано: 13.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
