Глава 9. Останній бал

Наступного вечора готель знову сяяв світлом.

Ніби не було крові.

Ніби не було смертей.

Бал-маскарад тривав.

Музика.

Сміх.

Шампанське.

І лише Марина знала, що за цією красою ховається жах.

Вона стояла біля дзеркала в темно-синій сукні.

— Я боюсь, — прошепотіла вона.

Влад поправив краватку.

— Я поруч.

— Саме це мене й лякає.

Він опустив очі.

У холі було людно.

Усі в масках.

Софія могла бути будь-ким.

Марина нервово оглядала гостей.

— Ми її не знайдемо.

— Знайдемо.

Влад помітив охорону біля входів.

— Вона не втече.

Але в цей момент світло раптом згасло.

На секунду.

Лише на секунду.

Та коли воно повернулось —

посеред залу лежало тіло.

Жінка в золотій масці.

Гості закричали.

Марина відчула холод.

Влад повільно підійшов ближче.

І завмер.

— Ні…

Марина побачила обличчя.

Це була дружина Влада.

— Боже… — прошепотіла Марина.

Жінка була мертва.

На шиї — той самий слід від шовкової стрічки.

Почерк Софії.

Влад опустився на коліна.

— Олено…

Марина дивилась на нього.

І вперше бачила його зламаним.

Раптом на сцені увімкнувся екран.

З’явилось відео.

Софія.

— Добрий вечір.

У залі запанувала тиша.

— Ви всі любите маски. Особливо ті, хто бреше своїм сім’ям.

Марина відчула, як люди починають дивитись на неї.

— Сьогодні правда стане публічною.

На екрані з’явились фотографії.

Марина й Влад.

Поцілунки.

Готелі.

Таємні зустрічі.

У натовпі почулись шепоти.

Марина закрила очі.

Її життя руйнувалось просто зараз.

— СОФІЄ! — закричав Влад.

На екрані жінка усміхнулась.

— Ти забрав у мене сім’ю. Тепер я заберу твою.

І відео зникло.

Раптом із натовпу вийшла жінка в чорній масці.

Софія.

Вона тримала пістолет.

— Гра закінчена.

Люди закричали й кинулись до виходу.

Почалась паніка.

Влад повільно підняв руки.

— Не треба.

— Чому? — її очі блищали сльозами. — Вам усім було можна руйнувати життя, а мені ні?

Марина тихо сказала:

— Твоя сестра не була винна.

Софія здригнулась.

— Не говори про неї!

— Ти сама перетворилась на вбивцю.

І тоді Софія направила зброю прямо на Марину.

— А ти перетворилась на брехуху.

Постріл пролунав миттєво.