12 глава

  Після музею Ед неочікувано змінив свої плани. Лілі настільки хороша і приємна в спілкуванні дівчина, що робот вирішив ще трохи провести часу з нею. До обіду залишалося якихось пів години тому на вуличках міста почало з'являтися все більше людей. Дехто проходив повз і робив вигляд що не помітив робота серед натовпу, хтось повертав голову щоб впевнитися в побачиному, а хтось кидав здивовані погляди в їхню сторону. Тому дівчина запропонувала Едові відвідати її улюблене місце в місті.

 – Слухай, Ед, є у мене тут неподалік одне місце де дуже мало людей, ну а якщо бути чесною то їх там взагалі немає. – із захопленням почала розповідати Лілі

 – Хм, що ж цікаво де це. Можливо це місце входить до мого моршрути? – жартома запитав робот копирсаючись у своїй електронній мапі.

 – Хах, а ти з почуттям гумору. – засміялась дівчина.

 – Ну, як кажуть, що маємо те маємо. – у відповідь засміявся Ед. Так вони жартували майже всю дорогу. Та все ж цікавість робота перемогла.

 – Слухай, Лілі, а куди ми йдемо? Розкажи чи хоча би опиши те місце. 

 – Ооо я бачу в нас тут хтось дуже нетерплячий. – із сарказмом сказала дівчина. – Що ж добре я розкажу. Коли я ще навчалася у школі я завжди шукала якесь тихе, спокійне місце де немає натовпів людей, де можна забутися і жити своїм життям. У мене було багато таких місць, але якимось дивом мене знаходили мої друзі чи однокласники і те місце втратило свою магію, воно стало звичайним парком. Коли я перестала приходити туди мене запитували чому мене немає, а я так не хотіла казати правду тому й придумувала всілякі відмовки. І якось після гуртка я пішла досліджувати закинуті місця нашого міста, здавалося що я знаю кожен сантиметр в місті, але виявилось що ні. На кінці вулиці Страйн стріт був закинутий старий маєток з доглянутим на диво садом, фонтаном і неймовірними скульптурами. Я туди вже чотири роки ходжу і ще ніхто мене не знайшов.

 – Оу ти мене дуже заінтригувала. Швидше б туди дійти. – із зацікавленістю сказав робот.

 – Я тебе обрадую, ми вже прийшли. – сказала Лілі і відімкнула браму маєтку. Перед ними повстав величезний трьох поверховий будинок. Він виглядав трохи моторошно, але було в ньому щось таке цікаве й незвичайне.

      Дорогі читачі прошу вибачення за затримку глави з'явилися деякі проблеми з інтернетом. Наступну главу постараюсь опублікувати вчасно.

       З любов'ю автор!