9 глава

  І от ми вийшли з будинку і попрямували в кіно. Я не міг відвести очей від Елінор. Вона була прекрасна як вранішня зоря, чиста як росинка зранку, очі як зорі такі яскраві-яскраві, а посмішка могла б затьмарити сонце. Я хотів це їй сказати, але так і не спромігся. Спершу декілька хвилин ми йшли мовчки, а потім якось слово за слово і зв'язалась розмова. Чесно кажучи я вже й не пам'ятаю про що ми тоді говорили, просто говорили і все. Коли я поруч з нею я втрачаю голову. Та хіба це можливо? А ж просто робот, машина, яка виконує всіляку роботу. Та зараз мова не про це. 

 Дорога минула швидко й непомітно. Ми підійшли до якоїсь цікавої будівлі яка була чудернацька на вигляд, чорного кольору який на світлі переливався в темно-синій. Я хотів скласти про себе хороше враження. Тому я намагався поводитися як справжній джентильмен. Спершу я відкрив двері в кінотеатер для Елінор, потім допоміг зняти курточку. Поки вона купувала нам квитки я розглядав будівлю. Чесно, в середині вона виглядає набагато краще ніж на дворі. Світлі стіни, афіші різних фільмів, також було дуже багато фото різних людей, я припускаю що це фото з акторами фільмів. Це все що я зміг побачити поки Елінор бу для біля каси, потім вона повела мене до зали де будуть показувати фільм. Ми зайшли в середину, я звичай но ж відкрив для Елінор двері, і зайняли свої місця. Ну звичайно люди спочатку витріщалися і перешіптувалися, але згодом звикли і не звертали на мене ніякої уваги. 

 Фільм розпочався. Він був настільки емоційним, що на моїм обличчі за одну хвилину були мільйони емоцій. Елінор тихце сміялась з мене, та чесно кажучи коли Елінор розповідала про цей момент я теж сміявся. На середині фільму продзвонив дзвінок вимкнули екран і вмикнули світло, це була невеличка перерва на якій глядачі могли сходити по своїм справам або в буфет. Ну звичайно ми з Елінор пішли в буфет. Вона взяла собі апельсинового соку і ми сіли за столик. А тут саме цікаве, Елінор запропонувала потанцювати, а я ж не вмію. Вона посміхнулася і сказала що навчить. Ми відійшли від столиків, Елінор стала навпроти мене взяла мою руку і поклала собі на талію, одну свою руку поклала мені на плече, а іншу поклала в мою долоню. 

  Я думав що танцювати важко, але це не важко і навіть приємно. Коли ми танцювали Елінор поклала свою голову мені на плече. І в середині мене щось йокнуло. В грудях щось забилося з неймовірною швидкістю. У відповідь я схилив свою голову на неї і так ми танцювали. В той час для нас нікого не існувало, були тільки я і Елінор. Коли дзвонив дзвоник ми не чули і трохи запізнились на сеанс. Зайшли ми в середину тримаючись за руки, і навіть фільм дивились трималися за руки. Фільм завершився пізно ввечері тому я звичайно ж провів Елінор додому. Впевнившись, що Елінор зайша в будинок пішов додому. Я дуже щасливий поряд з нею."