7 глава

  Від дому Елінор до кінотеатру потрібно було прийти декілька кварталів. Проте друзі так жваво про щось розмовляли, що не помітили як прийшли до місця призначення. Перед ними стояв цікавий арт-об'єкт. Ця будівля , як здавалось на перший погляд, була чорного кольору, але якщо придивитися можна було побачити як він від чорного переливається до темно-синього. Форма кінотеатру нагадувала зім'ятий паперовий листок. Люди потроху підходили, до початку сеансу залишалося десять хвилин, тому рух був жвавий. 

  Ед як справжній джентельмен, хоч і робот, та все ж джентельмен відкрив двері для Елінор, допоміг зняти чорну шкіряну курточку. Дівчина була приємно здивована, адже не очікувала такої поведінки від свого друга. Вона підійшла до каси і взяла білети. Потім вони пішли в залу і зайняли свої місця. В залі було шумно, всі щось обговорювали, чи просто про щось розмовляли, але коли погасили світло, запанувала тиша, засвітився екран і всі почали насолоджуватися переглядом. 

  Звичайно декого дивувала присутність робота в такому місці, про те згодом люди звикли і навіть не звиртали ніякої уваги. Елінор спостерігала за Едом, його емоціями, деякі з них здавались їй смішними, рухами, як він відсахувався і притулявся до спинки стільця майже не перекидаючись назад. 

  Задзвонив дзвоник, а це значить, що сеанс переривають на перерву, щоб глядачі могли сходити по справах не заважаючи іншим глядачам. Елінор повела робота в буфет. Але ви не думайте, що там тільки їдять, там звучить приємна музика під яку можна попрацювати.

 – Ну як Ед, тобі подобається? – Запитала дівчина.

 – Чудово, просто чудово! Стільки емоцій я ще не переживав ніколи. Настільки цікаво, що я, чесно кажучи, провів би тут цілий день.

 – Аха, ти такий кумедний.

– Чому ж?

 – Не знаю. Просто кумедний і все. Ти хоч не образився що я так кажу? – Запитала дівчина.

 – Ні. Ти що, як я можу на тебе образитися.

 – Слухай, Ед, а давай потанцюємо?

 – А як це? Я не знаю, і не вмію такого.

 – Не хвилюйся я тебе навчу.

 Елінор взяла робота за руку і повела його подалі від столиків. Звучала повільна музика, приємна, спокійна. Дівчина стала навпроти друга взяла його руку і поклала собі на талію, однією своєю рукою трималася за його плече, а іншу руку поклала в його. Вона помалу почала танцювати сказавши роботу повторювати за нею. Ед дуже старався, повторював за нею і час-від-часу дивився в низ щоб не наступити дівчині на ногу. 

  В той час для цих двох не існувало нікого, були тільки вони і все. Елінор притулилася до Еда і так вони танцювали поки дзвінок не покликав до перегляду фільму. Вони зайшли мабуть останні в зал, зайняли свої місця і мабуть не помітивши того трималися за руки до кінця фільму. По закінченні вони поспішили додому, адже було вже доволі пізно, біля дванадцятої години ночі. Ед провів подругу додому і на прощання поцілував її в щічку. Дівчина зніяковіла, адже не очікувала такого. Переконавшись що Елінор зайша в будинок, Ед попрямував додому проводити свій перший вихідний.