4 глава

   29 березня 

   " Привіт мій дорогий щоденнику! Кожен мій день, як я помітив, приходить все краще і краще. З ранку все банально підйом, підзарядка, похід на роботу, а далі в найсолодшому сні не присниться весь час щось нове і все більш цікаве. 

   Сьогодні Елінор запропонувала піти в парк. Чесно кажучи я навіть не уявляв що це таке. Але знову, що я кажу, коли зі мною поруч Елінор я навіть забуваю як мене звати, а то вже не кажучи думати про те, щоб ще над чимось думати. 

  Від радості я майже за пів дня виконав всю робочу добову норму. Мій керівник жартує, що якщо я буду так працювати то згоряю на роботі і що тоді він буде робити без такого працівника як я. Але я не розумів чому він сміється, адже тут не один я працюю, а і багато інших роботів.

   На годиннику 12:00, а це означає що розпочалася перерва.  Елітер як і обіцяла чекала мене біля виходу. Мені здається вона модниця, адже кожен день вражає мене своїм виглядом. Чесно кажучи я навіть шкодую через те, що роботи не одягаються, ми завжди такі одноманітні і не цікаві, а так хочеться виділитись, стати яскравішим чи що? Над цим потрібно буде подумати, але потім, а зараз я краще розкажу про сьогоднішній образ моєї подруги. Весь час який я проводив на роботі Елінор вдягала штани або шорти, але сьогодні вона була в блакитній сукні, джинсовій куртці і білих красовках. Розпущене волосся хвилями спадало по її плечах. 

    Ми обнялися і пішли гуляти. Погода була причудова, світило тепле весняне сонечко, небо блакитне-блакитне і таке чисте-чисте, вибивалася зелена травичка. Елінор казала, що ця весна почалася досить рано, адже зазвичай люди в цю пору ходять ще в теплому одязі. На деревах вже навіть почали з'являтися бруньки. Скориставшись таким випадком я вирішив зробити Елінор комплімент, що її очі такі ж гарні які ці бруньки. Вона засміялась і сказала що ще ніхто не робив їй таких милих компліментів. Чесно кажучи я зашарівся. Ми все йшли і йшли, а все ніяк не міг збагнути коли вже ми прийдемо до парку. Коли я запитав Елінор сказала що ми вже в паркові. А я то думав що то будівля така чи ще щось, а не маленький лісок посеред міста. 

   Так ми гуляли близько двох годин навіть трохи запізнилися на роботу, але цього ніхто не помітив тому ми швидко взялися до роботи. Ще декілька разів ми зустрілися поглядами під час роботи, і в кінці зміни я знову провів Елінор додому. Ось так пройшов мій сьогоднішній день, я з нетерпінням чекаю на завтрашній день і в очікуванні чогось нового і незвичайного для мене."