Глава 13

Зайшла до своїх покоїв та важко зітхнула. Здавалося, минула вічність з дня, коли вона була тут востаннє. Відсунутий стілець, відкрита скринька з коштовностями, гребінець на комоді та закочена ковдра на ліжку над балдахіном свідчили про те, що до покоїв ніхто не заходив. Чоловік підтвердив її здогади:

– Ордубейн наказав не чіпати ці апартаменти. Беріг їх для своєї дружини.

– Дивно, що забавляючись з іншими жінками, він про неї пам’ятає, – Аріелла згадала Ванессу й серце стиснулося від болю. Сестра виказала її ворогу. Дівчина здригнулася від прохолоди. Дотиком пальчиків, Холдер запалив свічки та дрова у каміні. 

– Свої розваги з жінками він не сприймає як зраду. 

– Дивні у демерійців сімейні цінності, – Аріелла зневажливо пирскнула та сіла за стіл. – Для вас вважається нормою зраджувати та примушувати до шлюбу?

– Звісно ні. Ордубейна ніколи не хвилювала мораль.

– А тебе? – дівчина запитально підняла брови догори, – розкидався гучними заявами у своїй безкорисливості, а насправді хотів одружитися зі мною заради власної вигоди. Саме тому ти допомагав мені? Хочу тебе засмутити, силурійці зрозуміють, що мене примусили вийти заміж. Це не скорить їх, а ще більше розбурхає ненависть у серці.

– Плювати на покору силурійців, – Холдер значно підвищив голос та наблизився до столу. У його очах спалахували іскри злості, – до сьогодні я й не думав про шлюб. Що я мав робити? Дозволити Ордубейну знущатися над тобою? Дізнавшись про твою втечу, поспішав, щоб встигнути тебе врятувати. Мені нічого кращого не спало на думку, як одружитися з тобою, – чоловік схопив її долоні, примушуючи підвестися. Значно зменшивши тон розмови, нахилився надто близько, – ти станеш моєю дружиною, більше не працюватимеш, ніхто не зазіхатиме на твою честь і ти будеш у безпеці.

Почуте, здавалося дівчині страшним сном. Вона сподівалася, що Холдер озвучить новий план, чи допоможе їй втекти, проте ніяк не очікувала слів про одруження. Принцеса смикнулася, намагаючись вирвати пальчики з долонь чоловіка:

– Ти серйозно? Добровільно розпрощаєшся з холостятським життям заради мене?

– Так, оскільки це захисть тебе, – Холдер сильніше стиснув її руки, не дозволяючи звільнитися від його дотиків. Принцеса уважно глянула на чоловіка, намагаючись роздивитися брехню у зелених очах:

– Чому ти так переймаєшся моєю долею? Хоч раз скажи мені правду.

Чоловік важко зітхнув. Мовчав, наче зважувався на не просте зізнання. Його долоні опинилися на талії Аріелли. Він притиснув дівчину до себе та видихнув у її обличчя:

– Я кохаю тебе. 

Поцілунком доторкнувся її вуст. Чужі губи цілували Аріеллу і на великий подив, вона не відчувала відрази. Жадібно, смакуючи кожний міліметр, чоловік не відпускав її зі своїх обіймів. Від несподіванки дівчина нерухомо застигла, не відповідала на його пестощі. Прислухалася до свого серця, яке швидко калатало, мов у сполоханого зайця. Не поспішала вірити словам Холдера, а у спогадах виник Еліан. Його образ миттю протверезив її. 

Принцеса відхилилася, перервавши гріховний поцілунок. Її губи палали, нагадуючи про неприпустиму поведінку. Дії Холдера здавалися майстерною грою, заплутаною павутиною, яка не відпускала зі свого полону. Ледь чутно, Аріелла змогла прошепотіти:

– У мене є Еліан. Я заручена з ним.

– І де він тепер? – Холдер відпустив дівчину та, наче від прокаженої, зробив крок назад. – Покинув тебе, рятуючись. Скільки днів ти в полоні? Ніхто навіть не намагався вступити у переговори, щоб виторгувати твою свободу. 

– Вони не знають, що я жива.

– Ти просто хочеш так думати. Навіть, якби моя кохана зникла безвісти, я б перевернув землю, але знайшов її. 

Аріелла одразу згадала, чим зараз займається Еліан. Пияцтвом та розвагами з жінками. Він надто швидко забув її. До очей підкралися сльози та виказали розпач. Холдер ніжно схопив дівчину за пальчики:

– Аріелло, я не ображу тебе. Якщо ти не помітила, то я весь час намагаюся захистити.

– Тільки не кажи, що не маєш з цього жодної вигоди. Як ти там казав: сильні спадкоємці й підкорення силурійців?

– Силурійці у будь-якому випадку приймуть владу Ордубейна. Він змусить їх підкоритися, мені байдуже до цього. Як ти не  розумієш? Все, що я казав королю тільки для того, щоб переконати дати дозвіл на шлюб. 

Дівчина опустила голову. Забрала долоні з його рук та відсунула довгий рукав. Роздивляючись почервонілий знак на шкірі, важко видихнула:

– Що означає це тавро?

– Це векях. Символ того, що ти моя наречена. Без нього у нас шлюби неможливі. Твоя магія відгукнулася, прийняла мене, як чоловіка.

– Але я згоди не давала, – дівчина опустила руки та зробила крок назад. Роздратування запалало у серці вогнем та обпікало груди, –  мене навіть ніхто не запитував. Я не хочу за тебе заміж. Скажи, що це все не насправді.

Зелені очі виказували смуток. Чоловік мовчав й цією тишею породжував хвилювання у серці Аріелли. Зрештою він похитав головою:

– Не можу. Завтра ми одружимося. Я ледве вмовив короля дати дозвіл на цей шлюб, дивно буде, якщо проситиму про протилежне. Не хвилюйся, я зрозумів твоє ставлення до себе і не вимагатиму виконання подружнього обов’язку. Цей шлюб – звичайна формальність. Ставши моєю дружиною, ти вже не виконуватимеш брудну роботу.