Глава 9

Півроку тому

Аріелла сиділа у кареті та пальчиками нервово перебирала хустинку, яку дав їй лорд. Ірма розмістилася навпроти та підозріло зіщулила очі:

– Щось я не пам’ятаю у вас такої хустинки.

– Я теж, але всі вони схожі, хіба їх запам’ятаєш?

Подумки лаючи себе, принцеса заховала хустинку до кишені. Не варто взагалі було її витягувати, проте це єдина річ, яка дісталася їй від коханого та пробуджувала трепетні почуття у серці. Дуенья явно щось запідозрила:

– І все ж, я не розумію чим викликаний раптовий візит до герцогині Віндрес.

– Чому раптовий? – Аріелла знизала плечима, – я давно хотіла її навідати, а після балу, це ідеальний момент. Якраз розповість мені нові плітки.

– Ви ніколи не цікавилися плітками. Хіба що вас цікавить хтось конкретно? Лорд Борден, наприклад.

Принцеса прикусила губу, цим самим виказавши себе. Від дуеньї важко щось приховати, а тим більше кохання, що жевріє у серці вогнем. Дівчина відвела погляд:

– До чого тут він? Це просто візит ввічливості за чашкою чаю. 

– Аріелло, не думайте, що я сліпа і нічого не помічаю. Вам подобається лорд, але він вам не пара. Хоч у нього і бездоганна репутація, він сильний воїн, благородний чоловік, проте зовсім без магії. Король ніколи не дозволить цей союз.

– Ти вже це казала, – серце Аріелли омилося гіркими сльозами. Не розуміла навіщо Ірма мучить її та озвучує те, що й так усім відомо.

– Так, але ви не зробили висновків. Крім того, я не могла не помітити його увагу до маркізи Лонгвуд. Ви не думали, що зацікавленість вами викликана лише вашим титулом?

Ці слова, наче смертельна отрута, проникли до серця принцеси. Звісно вона думала про це, але таке позбавлене логіки. Навіть, якщо вона забажає, то їхній шлюб неможливий. Про лорда Бордена не ходили жодні чутки щодо його амурних справ й назвати його ловеласом було важко. Дівчина стиснула тканину сукні у пальцях:

– Немає ніякої зацікавленості. Ви вигадуєте зайве.

Карета під’їхала до розкішного маєтку Віндресів. Аріелла, наче ошпарена, вибігла назовні. Одразу натрапила на герцогиню Шанталь Віндрес. Вона нещодавно вийшла заміж й стала повноправною господинею в маєтку. До її заміжжя принцеса часто бачилася з нею. Вони були подругами, тому візит Аріелли не викликав здивування, навпаки, герцогиня наче давно чекала на неї. Шанталь граційно вклонилася у реверансі:

– Ваша Високосте, для нас честь приймати вас у себе у гостях.  

– Буду рада поспілкуватися, Шанталь.

– Прошу, проходьте до маєтку, – герцогиня загадково посміхнулася, а у її  зелених очах вигравали хитринки. 

Впевненою ходою Аріелла зайшла до будинку. Позаду чула кроки дуеньї та охоронців. У вітальні не побачила лорда і навіть надворі не було карети. Обманув. Не прийшов. Не розуміла навіщо він сказав, що чекатиме на неї, якщо сам не з’явився. Хотіла сісти на канапу, проте Шанталь застережно змахнула рукою:

– Прошу, проходьте до малого залу, мені б хотілося, щоб сьогодні ми розмістилися там. Накажу слугам подати туди частування.

Принцеса кивнула та направилася до залу. Побачила відчинену половинку двостулкових дверей, що наче запрошували її. Шанталь затрималися позаду, звернулася до дуеньї:

– Як вам погода сьогодні? Чудова, чи не так?

– Так, добре, що сонце вийшло з-за хмар. Хоч його проміння вже не гріє, проте добре світить, – Ірма хоч і намагалася вдавати безтурботність, але говорила насторожено.

Аріелла зайшла до залу й одразу почула скрип дверей. Різко розвернулася та побачила Еліана. Чоловік нахабно зачинив двері перед Ірмою та прокрутив ключа у замку. Вона опинилася з лордом наодинці у великій кімнаті. Від несподіванки не могла вимовити й слова та намагалася зрозуміти, що відбувається. Залом лунав настирний стукіт Ірми, її намагання відчинити двері: 

– Ваша Високосте, що відбувається? Відчиніть двері.

– Все добре, Ірмо, – Еліан, абсолютно не бентежачись,  виказав свою присутність. – Здається, двері самі зачинилися через протяг. Не можу їх відчинити, доведеться викликати ключника.

– Лорде Бордон? Ви теж там? – голос дуеньї звучав стурбовано. Еліан наблизився до принцеси, змушуючи її відступати. Вона не знала, чого очікувати й боязко відходила назад. Зіштовхнулася спиною зі стіною та закам’яніла на місці. Чоловік всміхнувся, наче голодний хижак, що спіймав здобич.

– Так, я чекав на герцога. Не турбуйтеся, поки відчинять двері з принцесою все буде добре.

Еліан підійшов надто близько. Поклав руки на стіну, захоплюючи дівчину у своєрідний полон. Аріелла нервово облизала губи й, не слухаючи обурення та стук Ірми, схвильовано прошепотіла:

– Що це все означає?

– Вибачте, я не хотів вас лякати, але не вигадав нічого кращого, щоб опинитися з вами наодинці. Ваша свита та дуенья ніколи не залишають вас.

– Ви у змові з Шанталь? – принцеса сама не знала, чому запитала очевидне. Вчинок подруги розцінювала як зраду й подумки шукала їй виправдання. Чоловік кивнув:

– Так, вона погодилася мені допомогти. Як і маркіза Лонгвуд учора. Вона відволікла вашу дуенью і я зміг запросити вас сюди.