Глава 6

Чоловік насупився та опустив руки. Звільнившись від сталевої хватки чоловіка, Аріелла почувалася впевненіше. Гордо задерла підборіддя та подумки святкувала перемогу. Проте Дорейн не поспішав відступати:

– Те, що ти провела з ним ніч, нічого не означає. Шкода тебе розчаровувати, але ти ще його наложниця.

– Означає, якщо у мене є це, – принцеса витягнула з кишені хустинку та простягнула її чоловіку. Він схопив тканину руками та жадібно вдивлявся на вишитий герб з ініціалами. Міцно стиснув губи й вилаявся:

– Бісів син! Ми так не домовлялися.

– Якісь проблеми? – Холдер зайшов до зали та зупинився біля дівчини. Аріелла висмикнула хустинку і заховала її до кишені. Поява Холдера додавала впевненості. Чомусь, була переконана, що він не дозволить її скривдити. Дорейн гнівно насупив брови:

– Ти мене обманув. Я віддав тобі дівчину вчора, проте сьогодні вона моя. 

– Шкода тебе розчаровувати, але як ти вже помітив, ця полонянка моя наложниця. 

Дорейн міцно стиснув руки в кулаки та зробив крок до Холдера:

– Ти зробив це на зло мені? Ти ж знав про мої наміри стосовно неї. 

– Вчора я віддав за дівку значну суму й вона повинна відпрацювати її у повному обсязі, – Холдер демонстративно поклав руку на талію Аріелли. Дівчина напружилася, проте намагалася не виказувати свого стану та підхопити майстерну гру чоловіка. Він злегка обвів рукою навколо її живота та притиснув до себе, – надто дорога ціна за одну ніч, чи ти так не вважаєш?

– Тебе ніхто не примушував, ти сам запропонував плату, тож не бачу причин для скарг. Ми домовлялися, що сьогодні вона буде зі мною, – Дорейн підвищив тон розмови та явно не мав наміру відступати.

– Хіба? – Холдер підняв брови доверху, – я такого не пригадую. Ти висловив бажання, але я не казав, що погоджуюся. 

Дорейн зарив пальці у світле волосся та провів ними вздовж пасом.  

– Хитрий пес! Нічого, я почекаю, коли вона тобі набридне й обов’язково візьму своє, – хижо поглянув на принцесу. Здавалося він поїдає її зеленими очима та вигадує найстрашніші покарання. Звертаючись до дівчини, злегка нахилився вперед, - коли це станеться, ти благатимеш мене про помилування, проте його не буде. За нанесену зневагу, розплатишся по повній.

Дорейн розвернувся та попрямував до дверей. Насупившись, Аріелла дивилася йому у слід.  Досі їй ніхто не погрожував. Якби поруч був Еліан, то він зміг би її захистити. Туга за коханим розривала серце й принцеса навіть не помітила, як з очей потекли сльози. Холдер обережно доторкнувся долонею до її спини та притиснув до себе. Заспокійливо погладжував й прошепотів на вухо:

– Не бійся, я не дозволю йому тебе скривдити.

Аріелла пам’ятала, що чужинцю не можна вірити. Вона вибралася з його непристойних обіймів та зробила крок назад:

– Чому? Яка твоя вигода в цьому, що ти хочеш за своє заступництво? 

– Нічого, – Холдер хмикнув та похитав головою. – Просто навчися довіряти мені.

– Я не можу довіряти тому, хто прийшов проливати кров на моїх землях.

Холдер різко розвернувся та впевненою ходою попрямував до дверей. Аріелла не розуміла, чому чоловік вперто мовчить про свою ціну своєї опіки. У його безкорисливість не вірила, а така поведінка здавалася підозрілою. Сподівалася, що у неї вийде з’ясувати істинні наміри демерійця.

Оглянулася довкола і тільки тепер усвідомила усю катастрофу. На собі виявила прикуті погляди її підданих. Це ж тепер вона для них наложниця демерійця. Ще ніколи вона ніколи не відчувала такої ганьби. Легенький удар у спину протверезив. Наглядач гнівно розпорядився:

– Працюй. Те, що ти наложниця самого Холдера не звільняє тебе від обов’язків на кухні.

Аріелла опустила голову і згорала від сорому. Досі, їй вдавалася уникати брудних пліток, які б з’явилися, якби стало відомо про її таємні зустрічі з Еліаном. І хоч, коханий обмежувався лише поцілунками, але й вони вважалися непристойними. Взявши посуд, швидкою ходою попрямувала на кухню. Її щоки обпікало вогнем і здавалося, усі перешіптуються про неї. Принцеса підійшла до Кайли, яка мила посуд:

– Стало щось відомо про полонених? Є серед них Еліан та мій брат?

– Нічого не знаю. Наглядачі нас не підпускають до темниці. Коли я цікавилася, то мені відповіли у грубій формі. Вони не скажуть, кого полонили.

Аріелла важко зітхнула та понуро пішла до зали. Весь день думки про коханого не покидали її. Не звикла до важкої роботи та почувалася втомленою. Не вірила, що  зможе так працювати щодня. Туга й тривога за коханим розривала серце. Не витримала і вирішила спробувати дізнатися де Еліан.

Пів року тому

Увесь бал думки Аріелли належали Еліану. Намагалася відкрито не дивитися на чоловіка, проте очі самі тягнулися до нього. Змушена танцювати з нецікавими кавалерами, мріяла про танець з коханим. Проте він, наче на зло, приділяв увагу іншим леді, але ніяк не принцесі. Поводився так, наче не було тієї вечері та прогулянки у саду. 

Поруч з Еліаном весь час крутилася маркіза Лінсі Лонгвуд. Вона ховала посмішку за барвистим віялом та мило щебетала з лордом, а він, здавалося, й зовсім не проти її уваги. Надії Аріелли на спільний танець розбилися. Розуміла, з її боку по-дурному на щось сподіватися, адже навіть, якби й Еліан мав до неї почуття, то це б нічого не змінило. Їхні стосунки неможливі. Дівчина важко зітхнула та зробила ковток вишневого пуншу. Спиною пробігся струмок гарячої лави, як тільки почула знайомий голос над вухом: