Глава 4

Пів року тому

Аріелла ступила новенькою туфелькою на плац, де тренувалися воїни та зупинилася, не наважуючись пройти далі. Норберт вправно відточував майстерність бою з тим, заради кого принцеса прийшла сюди. Еліан рухався граційно, наче сніговий барс, швидко пересувався та завдавав удари принцу. Його чорне волосся розвівалося на вітрі, сині очі хижо зіщулилися, а губи стиснулися у вузьку смужку. Зараз лорд мало нагадував ошатного джентльмена. Його торс прикривала лише легка біла сорочка, з-під якої виднілися рельєфні м’язи. Аріеллі він здавався недосяжною мрією, до якої хотілося доторкнутися. Злякавшись своїх думок, похитала головою.

Один різкий рух і лезо меча доторкнулася шиї Норберта. Чоловіки непорушно застигли. Еліан опустив зброю та посміхнувся:

– Непогано, Ваша Високосте, проте у справжньому бою, вас уже б вбили.

– Тому і люблю з тобою тренуватися. На відміну від інших, ти ніколи мені не піддаєшся, – Норберт розвернувся і тільки тепер помітив присутність молодшої сестри. В його зелених очах застигла тривога, – Аріелло? Щось трапилося? Чому ти тут?

– Хотіла з тобою повечеряти. Звісно, якщо у тебе немає інших важливих справ.

– Несподівано. Напевно у тебе важлива розмова, якщо ти просиш про таке. Добре, повечеряємо.

Аріелла кивнула і з жалем зрозуміла, що тема для розмов вичерпалася. Подумки лаяла себе, адже потрібно було прийти раніше. Тоді вона мала б змогу милуватися Еліаном більше часу. Розуміла, поводиться по-дурному, проте її манило до цього чоловіка. Щоб побачити його хоча б здалеку, вигадала цю вечерю з братом.  

Їх ніколи не пов’язували дружні стосунки. Норберт тримався осторонь, серйозний та строгий жодного разу не проявляв братерської любові. Проте Еліан… Думки про нього не покидали принцесу з часу останнього балу, на якому вони танцювали вальс. Він не намагався сподобатися їй, на відміну від інших кавалерів не обсипав компліментами й взагалі виявився цікавим співрозмовником. Усім відомо – принцеса не може вийти заміж за людину, без магічних сил, а саме останнім Еліан не володів. Але від його погляду у серці Аріелли горів вогонь, ноги підкошувалися, а живіт огортала гаряча лава.

Принцеса не бажала йти. Стояла і вигадувала хоч якусь причину, щоб залишитися та ще трохи помилуватися молодим лордом. Він, наче відчув це, злегка кивнув головою:

–  Не прийміть за зухвалість, але ви дозволите мені приєднатися до вечері? У палаці буває доволі нудно і таке тісне товариство здається мені привабливішим, ніж невдалі жарти королівського блазня.

У шоколадних очах Аріелли загорілися яскраві вогники. Про вечерю з Еліаном вона навіть не мріяла. Бачила, як невдоволено Норберт стиснув губи й, поки брат не відмовив, проявила ініціативу:

– Я не заперечую, адже теж не люблю того блазня. Накажу слугам підготувати вечерю на чотирьох осіб. Леді Ірма вечерятиме з нами.

– З нетерпінням чекатиму, – Еліан злегка поклонився та спіймав пальчики дівчини. Не відводячи погляду від очей принцеси, поцілував її руку, затримавшись довше, ніж того вимагає пристойність. Навіть через тканину рукавички, Аріелла відчула тепло його губ, що викликало млість у серці. Поки дівчина остаточно не розтопилася від цього дотику, вирішила поспішно піти геть.

– Тоді до зустрічі!

Принцеса неохоче висмикнула долоньку та направилася до палацу. На своїй спині відчувала уважний погляд синіх очей, від якого робилося спекотно. Не дарма, вона стільки часу просиділа перед дзеркалом, змушуючи камеристку охайно зачесати кожний волосок. Тепер у неї буде вечеря з чоловіком її мрії. Байдуже, що їхні стосунки неможливі й чоловік не проявляє зацікавленість нею, головне – з’явився шанс більше дізнатися про Еліана. Цю радість не затьмарювала навіть присутність брата та дуеньї.

До трапези Аріелла ретельно готувалася. Переодягнула сім суконь, поки знайшла ту саму, в якій здавалася ідеальною. Тугий корсет підкреслював талію, пишний поділ надавав величності, скромний виріз декольте оголював ключиці, а пастельний тон тканини навіть не натякав на помпезність. Скромні невеликі прикраси личили, але не кричали про розкіш. Принцеса й сама не знала, чому хотіла сподобатися лорду. Навіть, якщо чоловік і зацікавиться нею, то їхні стосунки неможливі. Проте один захопливий погляд з його боку, вартий усіх цих приготувань.

До малої зали Аріелла йшла невпевнено. Хвилювання душили й змушували тремтіти. Це вперше вона розмовлятиме з лордом так довго. Їй хотілося б, щоб Еліан виявився не таким ідеальним, як здавався, і назавжди забути про нього. Дрібними кроками зайшла до залу й зупинилася. 

Лорд сидів поруч з братом на канапі й жваво про щось розповідав. Побачивши принцесу замовк та уважно розглядав її захопливим поглядом. Його очі потемнішали, зіниці розширилися й мандрували обличчям. Вони, наче торкалися щік, носа, губ, шиї та впевнено рухалися донизу. Від такої уваги дівчину кинуло в жар, але вона, задоволена реакцією чоловіка, злегка посміхнулася.

Лорд Борден, наче отямившись від чар, підвівся на ноги. Підійшовши до принцеси, поклонився та схопив її пальчики для поцілунку:

– Для мене честь вечеряти з вами, Ваша Високосте!

Його губи торкнулися шкіри й Аріелла ледь стримала важке дихання. Крізь мереживні рукавички, надто добре відчувала чоловічі вуста, які зводили з розуму. Раніше, дівчина навіть не припускала, що близькість чоловіка може п’янити та дурманити.