Глава 1

– Сюди, Ваша Високосте, потрібно поквапитися. 

Аріелла бігла коридором, притримуючи поділ сукні та шурхотячи спідницями. Вороже військо вдерлося до палацу й нищило все на своєму шляху. Кілька кроків відділяли її від камінної зали, в якій знаходився потаємний хід, що вів назовні. Здавалося тільки так, вона зможе врятуватися від безжальних загарбників. У супроводі охорони та своєї дуеньї, рухалася швидко, дзвінко стукаючи підборами.

Раптом Кольт, що завжди охороняв принцесу, зупинився, й виставив долоню, змушуючи Аріеллу завмерти на місці. Він міцно стиснув у руці меча й став схожим на хижого звіра, що готовий накинутися на кожного, хто насмілиться наблизитися. Чужі кроки ставали гучнішими, посилюючи тривогу. Двері камінної зали виднілися у кінці коридору та здавалися недосяжною мрією. Хтось підіймався сходами. Виникла загрозлива постать чоловіка й серце принцеси забилося сильніше.

 Дівчина одразу впізнала коханого і полегшено зітхнула. Еліан, немов не бачив нікого перед собою, впевнено підійшов до принцеси та полонив у свої обійми. Його руки дбайливо пригортали дівчину до себе, а вуста відшукали її губи. Він цілував Аріеллу жадібно, зовсім незважаючи на присутніх. Дівчина заплющила очі та насолоджувалася знайомими дотиками. Ще хвилину тому, вона боялася, що ніколи не побачить коханого, а тепер притулилася до нього всім тілом та не роздумуючи відповідала на поцілунок.

Ірма, дуенья принцеси, награно кахикнула:

– Лорде Борден, це заборонено, ви поводитеся не гідно. Негайно відпустіть принцесу!

Еліан неохоче перервав поцілунок, проте не поспішав забирати долоні з дівочої талії. Він злісно глянув на жінку, обличчя якої вже давно покрилося зморшками:

– Не вдавайте, що вам не відомо про мої стосунки з принцесою.

Звісно дуенья знала про таємні побачення Аріелли. Принцеса була надто закоханою й Ірма піддалася на її прохання. Не перешкоджала зустрічам з лордом, спостерігала за ними здалеку. Жінка розуміла, що король ніколи не схвалить цей шлюб, а дивитися на страждання принцеси, яка сохла без Еліана, немов квітка без дощу, не могла. Дівчина вже давно стала для неї наче рідною.

Аріелла відчула, як на її щоках запалав вогонь та сором’язливо опустила погляд. Наче отямившись від чар чоловіка, тільки тепер усвідомила свою негідну поведінку:

– Еліане, це непристойно.

– До біса пристойність! Як тільки це пекло закінчиться, я одразу одружуся з тобою. Навіть, якщо твій батько не дозволить, все одно одружуся. Викраду тебе й одружуся.

Така рішучість коханого запалила у серці радість. Звісно, не так вона бажала почути пропозицію заміжжя, проте, коли небезпека дихає у спину, це здавалося досить романтично. Дівчина підняла брову доверху:

– Ти навіть не запитаєш моєї згоди?

– А ти проти? Колись, ти вже дала згоду, – у синіх очах коханого, Аріелла побачила стурбованість. Вона поспішно похитала головою:

– Ні, звісно ні. Я вийду за тебе заміж.

– Кохаю тебе, – Еліан посміхнувся та хаотично заціловував обличчя принцеси. – Безмежно кохаю, нам варто було одружитися раніше. 

Вороги підіймалися сходами. Еліан стиснув губи та прийняв складне рішення. 

– Їдь до Бетренхілу. Я тебе там знайду.

Долоні коханого ковзнули донизу і вже не торкалися її. Чоловік відхилився і явно мав намір йти від неї. Дівчина, наче рятівну соломинку, схвильовано схопила його лікоть:

– Ти не відправишся зі мною?

– Я затримаю ворогів і вирушу слідом за тобою.

Аріелла відчула, як на її очах з’являються сльози. Не хотілося відпускати коханого. Жадібно чіплялася поглядом за темне волосся, що спадало до вух та намагалася запам’ятати кожну рису обличчя, яке покрилося легкою щетиною. Особливо привабливими здавалися його пухкі губи. Надто добре пам’ятала смак п’янких поцілунків. Хвилювання за коханого, важким тягарем осіли на грудях. Не стримуючи сліз, принцеса шморгнула носом:

— Як же я без тебе?

— Кольт про все подбає, – поспішно обпалив вуста коротким поцілунком, - тікай, я знайду тебе. Чуєш, знайду й одружуся. Тоді вже ніщо не змусить мене відірватися від тебе.

Під невдоволений погляд Ірми, Еліан знову торкнувся солодких вуст дівчини. У цю мить, Аріеллі стало байдуже на пристойності. Прощаючись, вона цілувала коханого й не бажала його відпускати. Стурбований голос Кольта, повернув до жахливої реальності:

- Якщо хочемо втекти, то це варто робити зараз же.

Еліан відхилився та звернувся до чоловіка:

- Захисти її. Я довіряю тобі найцінніше у житті.

Позаду почувся брязкіт зброї, голоси та чужі кроки. Загарбники опинилися в коридорі й точився запеклий бій. Еліан вибрав меча та стиснув його у долоні:

 – Я затримаю їх. Тікайте!

Кольт схопив принцесу за руку й змусив бігти до камінної зали. Кілька кроків відділяли від омріяної кімнати, як раптом двері відчинилися. На порозі з’явився наляканий паж:

- Таємний хід викрито! Ним уже пересуваються воїни Демерії. Хтось зрадив нас.

Гіркота підійшла до горла дівчини. Не хотілося визнавати поразку й здаватися на милість ворогам. Поглядом знайшла коханого. Він відважно бився із супротивниками, перешкоджаючи їм дістатися до неї.