Повернення

 ***

-Де вона? - грізний рик пронизав простір і вдарив у стіни разом з гуркотом грому, який ніби навмисне підтримував гнів і відчай мага-перевертня. 

-Я не знаю, альфа. Прибулі були альфа и з дуже сильною аурою я не змогла нічого зробити, - уже кілька хвилин пояснювала Роуз Аргорд, який метався по своєму кабінеті, ламаючи меблі на своєму шляху. - Обережно! 

Роуз ледве встигла перехопити свої флакони з різними ліками. 

-Заспокойся, альфо. Я більш, ніж впевнена, що ми її зустрінемося в найближчому майбутньому. 

***

Тим часом у родовому маєтку Каллістер усі слуги метушилися та готувалися до приїзду господарки володінь, яка кільканадцять днів була відсутньою, а лише кілька хвилин тому, її з Північної Гори забрали. Тож готувалися усі, бо мали лише годину в запасі. Слуги бігли хто куди, аби лишень усе встигнути. 

І ось, нарешті Ейлер Каллістер уже була в своїй кімнаті, але поки-що без свідомості. Александр, молодший серед братів, схилившись над сестрою, вимовляв заклинання. 

Дихання дівчини-альфи уже почало швидшати, як і серцебиття. І вже за мить вона розплющила очі.

-Прокинулася уже, соню? – запитав Ярослав.

Ярослав, як і його брат-близнюк, Мстислав, мав довге, аж по плечі волосся. Так званий стиль аристократів, якими по суті усі члени роду Каллістер і були.

-Дівчинці потрібні тиша і спокій! – враз підхопилася світловолоса жінка з крісла. – Що ви тут ще й жартуєте! А ну геть з кімнати усі!

-Лауро… – почав було говорити Алан, чоловік світловолосої леді.

-Я сказала геть УСІМ! Я догляну за Ейлер!

-Як скажеш…

Коли за останнім з чоловічої частини роду зачинилися двері. Усі жінки на чолі з Лаурою допомогли Ейлер прийняти нарешті ванну, одягнутися та привести себе до ладу.