Зникнення

Декілька днів Ейлер була без свідомості. Крізь темряву вона чула безліч голосів та жоден не впізнавала. Лише один з них її тривожив. Кожного разу коли вона чула голос, він просив її боротися та жити. Повернутися в реальність. Непросте завдання та Ейлер не здавалася. 

Ейлер здалося, що уже пройшло кілька років. Від таких невеселих роздумів її відірвав клич. Такий рідний та знайомий. Це був Алан. Він завдяки своєму дару менталістики пробратися до свідомості Ейлер! 

-Нарешті! Я так боявся, що не зможу зробити цього. Чому ти не відповідала по внутрішньому зв'язку стаї? - схвильовано говорив наймолодший з братів Каллістер. 

-У мене влучила Стріла Смерті. Невідомість блоку розум. Ти ж знаєш про дію Стріли, - у відповідь був розуміючи погляд та короткий кивок. Члени їхньої сім'ї на диво добре розуміли усі раси… Могли прочитати думки у погляді чи у звичайному вдихові повітря.

-Де ти зараз знаходишся? 

-Судячи зі запаху, який я можу відчувати, не будучи при цьому у свідомості, - у стаї Північної Гори. 

-Хмммм… І чого ж тебе сюди занесло… А взагалі не важливо. Головне, що ми тепер знаємо де тебе шукати. Не хвилююся. Заберемо тебе! 

***
 

-Аргорд вирішив зробити обхід територією стаї. Його вже не має кілька годин, - говорить Роуз чоловікам, які приїхали забрати Незнайомку. 

-Мені все одно. Ми отримали наказ від альфи-старшого Зачарованих Земель! - відповідь головного. Це був чорнявий, з очима, кольору морської хвилі. На свої два з половиною десятків його погляд розсіював деяку мудрість. Його обличчя з десятками шрамів розказувало усю бувальщину, з хлопцем у головній ролі. 

-Мені шкода, але… 

-Вибачте, але ніяких але! Ганс! 

-Так, бета, - до головного підбіг юнак. Ганс мав міцну та веселий золотистий погляд. Усмішка, здавалося, здатна розтопити кригу найпівнічнішої території Зачарованих Земель. Волосся, кольору достиглої пшениці, розвивалася вітром. 

-Візьміть носили та обережно покладіть на них Міс, - тон, який не терпів ослухання, впевнено роздавав накази. 

-Буде зроблено! 

Так, через кілька секунд з будівлі лікарні винесли Ейлер та повезли, у невідомому для вовків Північної Гори, напрямку…