Справи у зграї

"Не може бути!" - думав альфа Північної Гори. Доки він обдумував усе, бета бачив як розширюються очі його друга від здивування та мав змогу спостерігати за емоціями, які змінюються на обличчі Аргорда. Марк теж відчув приємний запах дівчини та вловив дивний присмак повітря: суміш сум'яття, здивування та кохання альфи Незнайомки.

-Не стійте над душею! Геть обидва! Не заважайте мені працювати! - метушилася Роуз. 

Альфа не міг зрушити з місця, але настирлива вовчиця вимагала спокою. Аргорд нічого не залишалося як скоритися цілительці, тому він підійшов до непритомної Незнайомки та взяв її за руку.

-Прокинься… Чуєш? Прокинься, кому кажу? 

-Я Вам, альфа, що сказала? - вперла руки в боки лікарка. 

Аргорд ніби перемкнувся:

-Уже йду! Не забудь повідомити якщо будуть якісь зміни. 

Альфа розвернувся та попрямував у бік дверей, зупинився біля них та оглянувся назад. Його вовк рвався до своєї пари. Аргорд не міг тут залишитись, хоч як цього хотів, тому зібравши силу волі в кулак попрямував до виходу з лікарні. Там його перехопив Марк:

-Альфа, я взяв на себе відповідальність і послав патруль у гори, патрулювати кордони. 

-Скільки перевертнів у загоні? 

-Дев'ять. 

-Ти ж розумієш, що на мою пару напали сильні маги? - Аргорд закричав. - Я відчув їхні чорні аури.

-То я не помилився? Дівчина таки твоя пара? - спокійно запитав бета? 

-Так! Я за неї дуже хвилююся. Все ж таки це була Стріла Смерті… - зажурено промовив Аргорд. 

-Потрібно вірити, що все буде добре. А в патрулі Кейн і Аквітанія. Вони сильні маги.