Початок ери

Вона бігла, не відчуваючи ніг. Сили вже покидали молоду вовчицю. Але вона не здавалася. На кону її життя. 

Вона - альфа. Такі як дівчина довго не жили, бо були великою рідкістю та мали величезну силу, яку важко навіть уявити. 

Колись її життя вже було у небезпеці. Їй тоді було три.

***
 

Вона жила у щасливі та великій родині альф, щоправда матінка лишень омега, істинна пара свого чоловіка. Усі старші діти родини - дванадцять мужніх парубків, які теж відомі своєю магією стихій. Але одного дня до них завітали нелюди. Вони прийшли по тоді ще зовсім маленьку дівчинку Ейлер Каллістер. Та повернулись до своїх ні з чим. Батьки Елі заховали дівчинку, зберігши їй життя та втративши своє. Їх оплакувала уся стая. Уже в такому юному віці Ейлер стала повноправною альфою, володаркою Зачарованих Земель. Уся зграя мусила ховатися під магічним куполом. Вовки зникли з розуміння інших. Через п'ятнадцять років вони з'явилися знову. Нова зірка-стая засяяла на небосхилі.

***
 

Ейлер вийшла патрулювати кордони своєї зграї. Тут її й знайшла стріла смерті. Вона біжить, але не знає в якому напрямку. Отрута на кінчику стріли затуплює усі органи чуття вовчиці, а намисто із зіллям для приховування запаху перешкоджає, тому, щоб її знайшли. 

Через кілька хвилин її ноги паралізувало… Вона впала на бік і вже не змогла встати. Гострий біль пронизав усе тіло й Ейлер Каллістер поглинула рятівна тьма… 

***

Аргорд - найсильніший та найвпливовіший альфа у Раді. Він же вожак найбільшої стаї. Щоправда він ще не знає, що його половинка, істинна пара, на яку чекає кожен перевертень, його єдина - рідкісна. До того ж ще й найсильніша магічно та керує найбільшою зграєю у світі. Та звідки ж він міг знати?! 
 

***
 

Аргорд в облиці білого, наче сніг, вовка розгулював лісом. Він підбіг до східного кордоні. На обрії забовваніли найвищі гірські пасма. Це вже територія, досі нікому не відомої, стаї Зачарованих Земель. Ніхто не знає кількості вовків та їхнього запаху, але всі уже побоюються. Раптом він почув шум. Це були звуки битви. 

Вовк причаївся у чагарник та підповз ближче. Невимовно гарна дівчина "схопила" погляд жовтих очей. 

Вона була, ніби ангел. Довге волосся, на сонці виблискувало брунатним сяйвом. Ніжні карі очі сяяли рішучість та впевненістю, невідривно дивилися на суперників. Сильні перевертні повільно обступали Незнайомку з усіх боків. Неволею серце Аргорда почало тривожно тремтіти, а вовк в середині нього почав гарчати. Шерсть на потилиці стала дибки. 

"Чому я так на неї реагую?! Я ж навіть не чую її запаху! Дивно… Але це ж не може бути моя пара! Хай так, але я повинен щось зробити! Вони ж уб'ють дівчину та ще й на моїй території!" - думав альфа Північної Гори. 

Він настільки задумався, що не помітив Незнайомку, яка чимдуж бігла від поля бою. Один з нападників пустив їй навздогін чорну стрілу - стрілу смерті. Після того вони спокійно пішли за слідом крові Незнайомку. 

Аргорд чимдуж побіг наздоганяти дівчину. Йому не було зрозуміле таке почуття до не знайомої людини, як бажання врятувати. Вовк у його душі бунтувався та підганяв альфу. Врешті інстинкти взяли своє. 

Він дивувався її швидкості, загартованості та вправності. Вона бігла так, наче й не була пораненою, але врешті рана взяла своє. Дівчина знепритомніла…