12 розділ

Лія

   Матінко рідна... Найбільше за що я переживала у цьому шлюбі це: не закохатися у Тео. Ну знаєте як у цих типових історіях про ці фіктивні шлюби, спочатку вороги, а потім кохані. Але виявилося, ну або мені здалося, що сам Тео почав закохуватися у мене. А якщо чесно, то як в яких ситуаціях, деколи він ніжний та добрий зі мною, а інколи грубий та противний. Тобто це не я почала. Що ж сказати про мене? Ем... Я не знаю. Частіше всього я надто розсіяна, і часто змінюю свої думки. Тео і справді привабливий, але його брат також дуже привабливий. І Тимофій набагато краще ставиться до мене. Після цих думок мій мозок вибухає, і пускає великий потік диму.

   Ну отже, мені було не комфортно, що Тео влігся до мене на ліжко, бо я розраховувала, що ще після того, як він вкладе мене, то я залишуся сама і так далі. Але ні, він і роздягнув мене і вдягнув мене, та ще й влігся на моє ліжко. Противнючий хробак, ще й дуже великий.

 - Тео, ти мені заважаєш, іди у свою кімнату, - старалася говорити сонно я.

 - Я б пішов, якби ти не притворялася, що спиш, - сказав він, а вкінці почав тихенько сміятися. - Ти ж мене за дурня вважаєш, правильно?

   Тобто він знав, що я не сплю і переодягав мене! Справжнгій збоченець. Стоп... Але навіть якби я спала... Ах! Ненормальний. А після того поцілував мене і влігся на моє ліжко. Нахаба. Все вирішено, я його не буду кохати, він мені не подобається. Вирішила я, але чи на довго.

 - Ліє, обернись на бік, бо від тебе так штиняє алкоголем. Фу! - Уже почав голосно реготати Тео. - Просто жах, безсоромна! А я бідненький маю ось цим всім дихати? Дівчинко я в шоці з тебе, чесно кажучи думав ти не така..- Захлинався своїм противним сміхом хлопець, поки я його била подушкою з усієї сили.

- Ти здурів чи що? Іди у свою кімнату. Ти мені заважаєш!

- Мені твоє ліжко набагато зручніше. - Сказав хлопець, спробувавши мене вгамувати, а тоді коли йому всетаки це вдалося, то він поцілував мене в ніс.

   Кімната наповнилася тишею... Він мовчить і я мовчу...  Я не можу прийти до тями. Що мені робити? Цей неадекватний думає, що він робить? Я тільки вирішила вгамувати свої почуття до нього, а він... А що він повторює загальну історію фіктивних шлюбів. Але я сказала, що я не закохаюся у нього, значить, ні! І велика жирна крапка. А зараз я просто заспокоюся і прийду до тями.

 - Ти безсоромний, Тео, - Сказала, скривившись так, наче він вбив людину. - Знаєш, якщо тобі аж настільки зручне моє ліжко, то я піду спати на балкон. - Із схлипуванням говорила, забираючи ковдру. - І ковдру я заберу, щоб ти в ночі замерз і перетворився на велику синю бурульку.

   Я витягла теплу ковдру яка знаходилася під Тео, закуталася добряче нею і попрямувала на балкон. Про що я могла тільки думати, коли йшла туди. Ви б знали, як там було холодно. І навіть тепла ковдра вже не рятувала мене. Але повертатися в кімнату я не буду. І якби в мене хтось запитав, чому я не пішла у кімнату Тео? Я бляха не знаю, бо просто дурепа. Пішла і мерзну на балконі. Супер, ось це я розумію.

 - Ліє, там холодно. Ходи до мене на ліжко.

   Так це я маю йти до його на ліжко, а те що це моє ліжко, то його це явно не хвилює. Прийшов, влігся, мене бідолашну змусив піти мерзнути, і ще щось говорить.

 - Мала, ходи, бо там реально холодно зараз, простудися, а потім замість відпустки в лікарні будеш лежати. А ні, то я до тебе прийду мерзнути, - бурмотів Тео. - Ну, гаразд, будем мерзнути вдвох через тебе і твою впертість. - Ти справді хочеш тут спати?

 - Звісно, ні, ти змусив мене. Тому будемо разом тут, якщо у тебе свого ліжка немає.

   Моя впертість колись мене остаточно доведе до чогось поганого. Я тепер буду спати на балконі. Плюс я п'яна, можливо саме через це я зараз мерзну? Ні, ну щоб потанцювати на столі, я мусила трошки випити, але я трішки перебрала. Ще й цей Тео прийшов надокучати. Ох... Він мене бісить! Я ж залишила йому ліжко, але він всеодно пішов за мною.

 - Ну, якщо ти така вперта, то будемо тут мерзнути, - почав говорити те що я вже і так знаю. - Давай щось зіграємо? Або розкажемо щось цікаве про себе. -Він мене цим явно зацікавив. -Окей, тоді я з вашого дозволу розпочну. Давай я розповім про своє перше кохання... Чесно, можливо, я справді бовдур, бо не пам'ятаю, як цю маленьку дівчинку звали. Але вона була, така беззуба, - почав усміхатися Тео. - У неї було не дуже довге волосся, але великі бантики якось гармонійно вписувалися до її зачіски. Я навіть не пам'ятаю, де ми і як познайомилися, бо бачив я її всього один раз. Тобто так, це дитяче кохання з першого погляду. - Так щиро говорив хлопець, дивлячись на прекрасне зоряне небо, а інколи звертав увагу і на мене. - Незнаю, вона була такою щирою і смішною. Не була тією, хто боявся бруду, легко в новій сукні стрибала у калюжу і сунула мене також, звісно, я тоді трошки отримав від батька. - Прокашлявся Тео. - Але знаєш, я хоча б маю прекрасний спогад.

 - Нічого собі, то ти у нас романтична особа, Теодоре Вікторовичу. Ну, окей, тепер я. Ем... Моїм першим коханням був новенький, - Тео почав закривати рукою свій сміх. - Чому ти смієшся? Ну, так я була тією самою, хто закохалася в новенького, і що? Вони з батьками переїхали у наше місто, і можеш уявити, навіть виявилися нашими сусідами. Тому всі дівчатка заздрили мені. Деякі прямо ненавиділи, в прямому значенні, бо він сидів зі мною за одною партою. І всі подумали, що ми зустрічаємося, і одна дівчина дійшла до того, що почала мені рвати волосся, але потім я їй вибила два передні зуби. Після того її батьки забрали із нашої школи.

 - Я шокований, справді. Тобто така маленька дівчинка, як ти, вибила зуби іншій, через якогось хлопця. А ви з ним хочаби потім почали зустрічатися?

 - Можна сказати, що ні, - я засміялася трошки іронічно. - Тому що одного вечора він зізнався мені у коханні, розказував, яка я гарна, і як подобаюся йому. Але через чотири дні я зловила, як він цілується із моєю подругою. Вона старша за мене на рік. Ну, ось, ака любовна Санта Барбара у мене колись була.