11 розділ

Лія

   Так я справді дурепа, я пішла на трюк, який навіть тваринка не поведеться. Звісно, це був не кінець, і потім я далі ще пішла шукати пригод. Але я не розумію, як я можу бути така? Ні, Тео дійсно правий, я як маленька дитина. Взяла й побігла і поцілувала його. А навщо? - Правильно, щоб довести, що я вже не маленька дитина. Але у мене все вийшло, як завжди, і я ще більше показала, яка я безглузда дитина. Ах! Ні, я не винна. Це все той дурний алкоголь, що був у мене в крові і мозку, і чуєте, ніяким чином не у серці. Ясно!? Бо я не закохаюся у того егоїстичного придурка. НІКОЛИ. Я так сьогодні хочу не тільки кричати про своє минуле. Можливо, мені піти до якоїсь циганки чи ворожки. Ну, щоб вправити мені трохи мозок, бо так далі продовжуватися не може. Все...

 - Все, я зрозумів. - Ох, як нахабно це сказав мені Тео. - Я казав, що ти закохана у мене. Але ж ти всіма способами доводила, що ні. - Почав реготати як не нормальний, тим самим ще більше виводячи мене із себе.

 - Ти що, придурок? Я тебе поцілувала не через те, що кохаю тебе. - Ем... я не розкажу чи сказала  правду у цьому моменті. - Розумієш, я хотіла показати, що я не така, як тобі здається.

   Хлопець почав гучно сміятися та трохи оглядатися, чи не має нікого поряд. Саме в цей момент я пошкодувала, що я зробила. Бо Тео зробив це тільки щоб гучно посміятися з мене. І саме зараз він не хотів припиняти це робити. Тому підійшов до мене максимально близько. Я в той момент страшенно розгубилася... І вперлася з усієї сили у холодну стіну, маючи бажання пройти крізь неї, але хлопець не збирався закінчувати свою дурнувату гру. І сьогодні я знову побачила той самий погляд, що був присутній при нашій першій зустрічі.

 - Ліє. - Тихо прошепотів мені на вухо, притому стоячи так близько, що уже навіть на ногах триматися важко, біля тієї стіни. - Для початку є набагато більше інших способів, щоб довести, що ти доросла. А якщо згадувати твоє минуле, то як я пам'ятаю, в такі моменти ти била мене і верещала, який я не нормальний, правда? - Все це казав Тео, надто пильно дивлячись мені у вічі. - А ще якщо ти настільки смілива, то ми укладемо парі. - Сказав хлопець дуже боляче вкусивши мене за носа. Ненормальний виродок.

   Я навіть слова не встигла промовити, як він мене потягнув звідти. Він стиснув мою руку не з усієї сили, але неприємний біль таки відчувався. Він не звертав уваги на дурнуватих гостей, а просто йшов, сунучи мене через ресторан. У той момент люди нас добряче спопелили своїми поглядами. Після того, як це побачили три найголовніші особи - моя мамочка, мама Тео і, звісно ж, Тимофій, я була готова провалитися крізь землю. Але це мого "коханого" не зупинило, і ми разом уже сідали в машину.

   Перше моє запитання: Куди бляха він мене везе? Буде смішно, якщо ми вилазимо у ліс копати собі яму. О ні, ні, і знову ні. Він же неадекватний, що мені робити? Я була настільки збентежена, що ледве змогла залишитися в машині, бо хто знає цього придурка? Ми їхали дуже довго, уже навіть почало темніти. І я зрозуміла, що ми прибули до нашого будинку. Але навіщо? І що це за парі таке?

- Ну, що, принцесо, йдемо у твою кімнату? - весело сказав Тео.

   Ой, а мені від цього аж не добре стало. Спочатку я думала, що він жартує, але ні. Він продовжив цю дурницю, і знову швидко почав тягнути мене за руку. Цього разу, уже у мою кімнату...

   Коли ми опинилися у моїй кімнаті, я була надто розгублена, щоб розумно діяти (і якщо чесно, алкоголь все ще не вивітрився, і у той момент я була п'яною). Тео відчинив дверцята моєї шафи і почав щось шукати. Він довго та злісно рився без жодного сорому у моїх речах, іноді навіть сміючись. Що надто мене бісило. Але йому було абсолютно всеодно.

 - Ого, так мала, це те, що я шукав,- сказав противно Тео, виймаючи коротку міні-сукню. Я її ще ні разу не одягала, бо нікуди було. Але цей геній знайшов. - Кицю, ти в цій чорній сукні їдеш разом зі мною у клуб. У тебе є 13 хвилин на збір, час пішов, мала.

 - Тео, який клуб? Ти що, здурів? Я в цій сукні нікуди не поїду,- якось хотіла спробувати обурюватися, але побачила противний погляд хлопця, який потім вказав на годинник, даючи мені зрозуміти, що інших варіантів у мене явно немає.

   Але якщо він захотів гратися, то будемо гратися. Я також не така проста маленька дівчинка, про яку він думає. Я покажу йому і сукню, і малу дитину, і як знущатися над мною. Він ще пожаліє... А поки я маю ой як ретельно підготуватися, та й часу у мене не багато.

   Я все-таки наперла ту коротку сукню, залишила волосся розпущеним. Звісно, до цього образу прекрасно пасували ці чорні шпильки з бантиком. І як без губ? Я не обрала рожевий блиск, а насичену коричневу помаду, бо червона була би занадто для мене. Супер, тільки де я взяла цю впевненість? Глянувши на годинник, зрозуміла, що маю ще рівно дві хвилини. Швидко нанесла парфуми, взяла сумочку і, як стервозна мадам з модного показу, попрямувала на вулицю.

- А ти вмієш дивувати, якщо чесно я думав ти навіть не вийдеш із своє кімнати- Почав оглядати мене з ніг до голови.- А ти прямо аж так готова, Ну що ж вибір за тобою, квіточко.

-Ха, ти думав що я здамся? Чи ні, ще краще злякаюся тебе? - Ох тепер я також почала грати в його ігри і поводила себе максимально пафосно.- Затям зараз ти не спілкуєшся із тією дівчинкою, з якою спілкувався у перший день, ясно?- Сказала я спочатку ущипнувши хлопця за щоку а тоді уже відкрила дверцята машини.

   Тео мовчав і не був так впевнений, як зазвичай, більше розлюченим. Проте він ще не уявляв, у що вляпався. Більшість часу він мовчав, деколи ще раз оглядаючи мене, наче забував, як я виглядаю. А я у ці моменти видавала таку усмішку, що мені самій було трохи противно. Я виглядала  ідеально, і він це прекрасно знав. І якщо ми їдемо до клубу з таким настроєм, то я там точно щось влаштую.

 - То яке парі, милий? - Я глузливо підняла брову. - Що я там маю робити? Ким я буду в клубі в цій красивій сукні, а? Відповідай.