10 розділ

Лія

   Мені здається, що усе не так погано, якщо не звертати уваги на те, що хтось у моєму домі застав мене із моїм чоловіком у моєму ліжку. Ну, якщо справді так, то це нормально, але у нас вдома живуть не ті люди. А якщо це була Ада... Ем, ну як сказати, більше не заходитиме до нас, не так і погано. Але якщо це Тимофій, то з одного боку якось не приємно... Тому що він милий і симпатичний хлопчик, і нам разом весело, а тут він застає мене у ліжку із своїм старшим братом, надто дивна якась ситуація, чи не правда?

   Зараз запитую себе, ну навіщо я там заснула дурнувата... Чому не забрала Лінді? І чому свою кицьку все таки називаю, як сказав Тео. Я швидко почала будити Тео, бо хтось нас точно побачив. А він не прокидався. Ні руху, ні звуку. Ой, матінко, а що ж мені робити? Хто ж це був? Навіщо комусь було заходити до мене о сьомій ранку?! Я взагалі люблю поніжитися у ліжку хоча б до дев'ятої. І так я справді дуже пізно встаю.

 - Тео, ти прокинешся чи ні! - почала бити хлопця по обличчю з усієї сили. - Ах, Тео, прокинся, скільки можна спати! - Я була надто сонною, щоб нормально думати в цей момент.

 - Ай, здуріла чи що... - Нарешті моя спляча красуня відкрила свої оченята. - Стоп... А чого ти біля мене спиш? - розгублено запитав кошлатий хлопець.

 - Ах та ти що. Це ти вчора прийшов і ліг спати біля мене!

 - Ох, моя ж ти міс невинність, а піти у іншу кімнату не можна? Скажи, що хотіла спати зі мною. - Впевнено і із усмішкою промовив хлопець.

   У цей момент я думала, що спопелюся від злості. Як так можна... А він навіть не думав підійматися та йти геть, лежав задоволений на моєму ліжку. Посміхається та ще так противно. Бо бачите, я захотіла з ним спати. Придурок п'яний.

 - Бо ти сказав, що б я спала з тобою, а ні то викинеш мою кішку через вікно! - Я знову почала кричати на весь будинок. Ну, що я зроблю, він вивів мене із себе, а я надто емоційна людина.

 - В тебе кішка є?! - Здивовано запитав Тео. - В цьому домі котів не буде! Ти зрозуміла. - Вирішив повепендрюватися Тео. А після того встав і почав одягати футболку.

   Мамочко, то він щей без футболки біля мене спав. Ох ні, ні, ні... Що ж подумає та людина? Вона буде впевнена, що у нас щось було. Та ще " це типова перша ніч у шлюбі". О ні. Ну, все, я попала, мені капець...

   Тео поснідав та поїхав на роботу. А я цілий день як на цвяхах, нічого не можу робити, навіть поїсти нормально. Десь біля одинадцятої вийшов надто заспаний Тимофій. Мені стала набагато легше, тому я впевнелася, що це то точно не він. Ох, тягар з душі впав. Справді, так легко стало як ніколи. Мені здається, я аж сльозинку щастя випустила.

 - Ого, то сьогодні навіть раніше за мене встала? - ще надто заспано почав розмову Тимофій. Я сьогодні не міг прокинутися після танців на вашому весіллі.

 - Доброго ранку. Так, я щось сьогодні надто рано, - з усмішкою на обличчі промовила я.

   Ми якось довго не думали, тому швиденько разом приготували сніданок. І так, я допомагала і навіть сьогодні нічого не підпалила. Але найбільшим феноменом було те, коли я різала помідори та ні разу не порізала пальчика. Ми весело поснідали разом. Мені було легко та приємно. Як пізніше дізналася, він працює у сфері IT, тому відразу зрозуміла, звідки він та його брат так багато знали про мене, але деяка інформація, яка була у них, все ж мене надто лякала.

 - Які плани на сьогодні? - запитав у мене Тимофій. Може, сходимо у якийсь парк погуляємо?

 - Ем... - Спочатку я трошки вагалася. - Ну, гаразд, але не довго. - Вирішила, що свіже повітря піде мені на користь.

 - Тоді одягайся. У мене є чудові плани. - Якось дивно сказав Тимофій. Чи він щось задумав із своїм братом? Нічого, я все одно дізнаюся, що він явно приховує від мене...

   Але вирішила надати увагу зборам, тому я, як завжди, спочатку забігла у душ.

   Трохи підкрутила своє волосся, і воно почало виглядати просто ідеально. Сьогодні я вирішила одягнути чорні брюки, які не так давно придбала. На верх вирішила надіти сіренький гольфик, а щоб було не так холодно, одягнула жилетку. І все, я просто чарівна. Ось тепер можна і у парк, чи кудись іще, куди повезе мене Тимофій.

   Тому я швидко, але вже обережно спустилася нашими сходами та попрямувала до машини Тимофія. Якщо чесно, ми їхали надто довго, і навіть наші розмови з музикою вже не рятували. Тому я увімкнула серіал, і ми справді почали його дивитися. Звісно, Тимофій тільки слухав, бо був зайнятий дорогою, але не гірше мене вникав у цю тему. І знаєте, я щиро здивувалася, бо не кожен хлопець буде дивитися з якимось захватом турецький серіал, із там такими емоціями. Можливо, якби це був американський, але не "турецька розмазня", як часто казав мені мій колишній. Тимофій насправді дуже мене дивує, бо він якийсь ідеальний справді, а ще, якщо порівнювати з його старшим братом...

 - Ну що, принцесо, ми приїхали! - гучно повідомив мені хлопець. -Це парк розваг, і ми тут відірвемося по повній.

 - Але у нашому місті є ближчі такі парки. Чому ж саме цей? - нервозно запитала я.

 - А я тобі не розповім, ти сама зараз побачиш. - Якось нахабно промовив він.

   Тому ми порямували у цей парк. Ні, я нічого не маю проти, він гарний, дуже цікавий, але мене трошки розчарували діти. Дорослих майже не було, тільки дітлахи. І що думаєте, ми зробили? Правильно, купили солодку вату. Коли її з'їли, то разом відвідали кожен атракціон. Чесно кажучи, мені дуже сподобалося, було дуже весело, і ми класно провели час разом. А коли ми виходили, на самому виході, Тимофій кудись відійшов, наказавши мені його чекати. А потім повернувся і, як завжди, здивував мене.

 - Ну що, принцесо, вітаю із днем народження. - Сказав він, тримаючи у руках кульки торт і навіть букет піонів. -Швидко загадуй бажання і задмухуй свічки.

   Мої щічки покрилися легким рум'янцем. Це справді був чудовий подарунок. Мені сьогодні двадцять, і Тимофій перший привітав мене. Це насправді так зворушливо та приємно для мене.