6 розділ

Лія

  Зараз я все частіше починаю відчувати себе величезною дурепою. Знаєте в один момент я зрозуміла що справді закохуюся у свого супротивника. А серце шалено забило після того моменту вночі. Але усе не так просто як ви собі думаєте. Чи є між нами кохання? - Ні. І його ніколи не буде просто довіртеся мені це важливо. Скоро я стану під вінець... Ну як скоро через декілька днів. Ось тоді розпочнеться те чого я ніколи не очікувала. Можливо це й шлюб справді піде мені на користь. Бо я навчуся тому, чого не вчили мене батьки. Бути настільки сильною. В деякі моменти мені хотітиметься покінчити не тільки з цією справою, а й зі своїм життям. Але цього не станеться, бо я ЗАКОХАЮСЯ і ні не в того про кого ви подумали...

А зараз продовження вчорашніх події.

 - Ліє, мені здається я закохуюся...Ада..  Я так кохаю Аду. Ти просто не уявляєш...

  - Гаразд Тео, просто спи.

  Я швидко хотіла побігти у свою кімнату, але до цієї людини хтось подзвонив. Я довго думала чи подивитися на телефон хто його турбує о 11 вечора. Після деяких роздумів моя цікавість та на жаль злість мене з'їли. Тому я швидесенько підбігла та глянула на букви що були виявлені мною на екрані Теодора. Я, помітила смішненьке фото хлопчика також самого віку як і я. Він був блондинчиком, кучерявим блондинчиком. Його очі були такими ж глибокими як і у його матері. І шикарна усмішка. Я відразу зрозуміла що це менший братик Тео, тому підняла слухавку та вийшла із кімнати.

-Ало.- Зацікавлено промовила я чекаючи відповіді.

-Ого, привіт. А з ким я спілкуюся? - Можливо він і надто милий та голос грубіший навіть як у Тео.
- З майбутньою дружиною свого братика Тимофію Сергійовичу...

-Пані я не знаю як вас звати але з кожним словечком ви все більш мене дивуєте

.
-Я Лія Ростиславівна. І мене насильно видають заміж із твоїм противним братиком. Розумієш, ми ще не одружилися, а він уже нервує мене я так не витримую.- Почала я жалітися.

-О, то можливо тобі сподобаюся я?- схвильовано запитав Тимофійко- Повір я багато знаю про тебе квіточко.

  О ні, ще один... Що в них за сім'я така, ну справді. Вони більше знають про мене ніж я сама. Він знає про квіточку, значить і знає хто так мене називав. І це був не Тео, а мій дідусь. З цього моменту мені вже не так було цікаво говорити з Тимофієм, бо я відчула по його сміху, що він знає набагато більше ніж мій притрушаний чоловік. А це значить мені пора боятися абсолютно усіх, і навіть себе саму...

-Агов чому ти мовчиш?- Обірвав тишу хлопець.- Наша розмова була такою хорошою- продовжував він.

-Вибач, чому ти дзвонив до Тео?- так саме зараз я захотіла запитати я.

-Передасиш своєму чоловіку, що завтра я уже приїду. І знай я також прийду до вас на вечерю. Бувай солодких снів тобі.

- Ага, тобі також.- зовсім не щиро промовила я у слухавку.

  Супер, я знову влізла у якісь проблеми. Якщо чесно то я не здивована. Бо вони як магніт чіпляються до мене, і щоб я не робила, вони не відстануть поки їм це не набридне. Тому я швидко поклала телефон Тео на місце. І тихенько попрямувала на кухню їсти холодну піццую Сама самісенька на самоті. Тому я взяла швиденько телефон та зателефонувала Андрієві чи не хоче він скласти компанії такій дамі як я. Він був справжнім джентельменом, який не міг відмовити мені. Тому через 20 хвилин ми смакували піццою, та томатним соком. Який Андрій ненавидить, але у господарки Лії більше ніякого не було тому, що було те і пив друг. 

  Ми вирішили разом переглянути серіал. Бо у моєму крутому будинку був шикарний велетенський телевізор. Ми так переборщили, що навіть не помітили як почало світати. І здається це все було прекрасним до поки Андрій не вирішив відкрили свого рота і почати казати мені жахливі дурниці. Він говорив про те чого я не хотіла більше ніколи не чути. Він викопав найболючішу для мене тему. Він сказав те , що я місяцями мріяла забути.

-Ліє ти розумієш, що через декілька днів ти одружишся із відомим ювеліром нашої країни. А пів року тому ти різала горло моєму найкращому другу.-Почав нагнітати хлопець. І так не дуже весело а тут він зі своєю горлянкою, звісно дякую я тепер знаю ким працює цей неадекватний, але про моє мине було явно лишнім.

-Андріє, ти розумієш, що ця людина була не тільки твоїм кращим другом, а і моїм коханим. І просто так я б йому горлянку не різала. Ти розумієш, що я відчувала у цей момент, коли він побив мене...  Коли думав, обдурила його! Знаєш як це коли тобі розбивають голову вазою- тут я вже розпочала плакати, кричати і піднялася  дивану- Ти розумієш я не зрозуміла як не втратила свідомість. Саме тому я взяла той клятий ніж!

-Ліє, що відбувається- нажахано запитав Тео стоячи на сходах. Не важко зрозуміти що він усе чув. Хоча він і так знав про все, тому я справді нічого не зрозуміла його здивованого погляду.- Так ти дивак прямуєш додому, і назавжди набуваєш дорогу до цього дому!- Почав кричати Теодор.

- Без ніяких питань. Можна сказати це було наше прощання з Лією, бо завтра я їду закордон назавжди. Бувайте.- Якось противно промовила людина, яку я всі ці роки любила та цінувала.

  Я почула, що Тео хотів щось сказати, але у мене не було бажання розмовляти з ним. Я хотіла зануритися під свої сльози побути одною. Та нікого не бачити. Бо в свої дев'ятнадцять я надто багато побачила.

  Тому я дуже швидко підняла сходами відштовхнувши Тео, та побігла до своєї кімнати. Там я рушила все, що потраплялася мені під руки. Усе, що було в моїй прекрасній кімнаті, я знищила своїми руками. Я кричала у все горло, деколи так голосно, що сама починала скажено сміятися над собою та тим що відбувається навколо мене. Коли трохи заспокоїлася на мене нахлинула буря сліз, я плакала за все, що тільки згадувала. Це тривала надто довго, я вже не відчувала нічого як на своєму обличчі так і у своємо серці..