1 розділ

Лія

Лія
Зараз ми стоїмо і підписуємо документи про фальшиве кохання. Ми пообіцяли одне одному, що ніколи не закохаємося в одного із нас. Через місяць у нас весілля, для родичів та друзів ми " закохана пара". А для нас ми найзапекліші вороги. Його звати дуже тупо Теодор, тобто ви уявляєте собі Ісаєнко Теодор Вікторович. Можна зрозуміти над ним добре познущалися.
Він височезний, накачений брюнет, мрія всіх дівчат. Тільки очі його не карі, а зелені. Я нічого проти не маю він красивий, але і тупий та розбещений. Ця людина з дитинства росла у купі грошах. Тобто завжди отримувала те, що хотіла. Ми є досить різні, але притому змушені одружитися. Навіщо??
Як сказати нас змусили батьки. Їм була не цікава наша думка, і те що ще при першій зустрічі ми прямо не сподобалися одне одному.
Це було рівно рік тому. Я спокійно йшла  у магизин докупити деякі продукти, бо мають приїхати гості моїх батьків, яких я не бачила ні разу в очі. Але вони запевнили що вони давні знайомі і що так необхідно. Тільки  для чого не обхідно я тоді ще не знала. 
Коли я вийшла із повною сумкою продуктів мене налякав якийсь амбал, в туж мить я почала падати, але різко зависла над великою брудною калюжою. Я зрозуміла що він мене спіймав, але не зрозуміла хто він. 
- Відпусти мене притрушений- відразу сказала майже впевнено я. Тому що в обіймах незнайомого чоловіка було не приємно.
- Без проблем мала - коротко промовив він.
І в туж секунду я гепнулася у білій кофтинці у брудну калюжу. А він спокійно переступив мене та попрямував у магазин. 
Коли підвелася я буда повністю розлючена тому крикнула- Ти шизанутий? - Але побігти за ним не наважилася, хто його знає, може, в нього є ніж.
Обурена я прибігла додому, і гепнула зусієї сили двері
-Ліє з тобою все добре?- коротко запитала мама.
- Ні, бо щойно якийсь амбал кинув мене прямо у калюжу.
Я швидко пішла та переодягнулася бо з хвилини на хвилину мали приїхати гості.
Я почула стук у двері, а відчинивши їх я побачила милу жіночку чимось схожу на мене. Вона мала розкушні блакитні очі як у мене. Правда вона була блондинкою, а я брюнеткою. Вона посунула мені руку і промовила:
- Привітик, я Соломія прекрасна дружина Віктора та мама Тео, ну і звісно зараз ваша гостя.
-Добрий день, я Лія, рада вас бачити
Потім до мене підніс руку Віктор. Вона була холодною та шоршавою. На вигляд чоловік дуже приємний, милий синій костюм, білі кросівки, гарні зелені очі, але його крива усмішка не давала мені спокою. Вони пішли вітатися з моїми батьками. А я побачила його, з повними сумками та широкою усмішкою. Його противні очі дивилися прямо на мене. Я зрозуміла, що Тео і є тим придурком який годину тому кинув мене у калюжу. 
- Привіт, Ліє, так приємно познаймитися з тобою- він все ще усміхався. А я і рота не змогла відкрити, поки мама не вдарила мене у плече.
- Але ж ти той...
Він не дав догорити мені та обійняв із великою силою, а тоді шепнув на вухо
- Будь тихо, а то твої батьки дізнаються як ти ледь не зарізала свого колишнього, окей? 
Я в нерозумінні що відбувається дуже швидко навзаїм обійняла Тео .
-Привіт, ох які в тебе гарні парфуми.- промовила я, щоб якось врятувати ситуацію.
- Дякую, маленька квітко.
З того моменту мій світ перевернувся навиворіт. Я була в паніці, він знав про мене кожну деталь. А я про нього нічого...