"На порозі у гріха, як було не стримати того зла.
Єдина річ, але Барбі злою не була. Її обранець усміхався, немов у тому коханні купався."
Не кажи, що не була зі мною,
"Ти відчувала."
- Почуття неначе ріки,
ріки ті охоплені безнадією, як і ми.
Кен вмовляв :
- Просто вислухай, люба!
Ти відчувала,
Не кажи, що не мовчала.
Твоє сердце було зі мною, душа горлала...
- Ти певен, що мені потрібна душа ? - зітхнувши,
Барбі замовчала.
- Чому ти не хочеш знайти спокою?
Коли ти гуляла,
Ти не казала, "дай мені того
потрібного спокою."
Невже лише й залишилась, моя душа, простого Кена.
Адже, ти ще зі мною.
Любов пітьма, а ми грішники
У грі зла.
Ми не практичні ляльки,
ми вже не ті.
"Ти відчувала."