Розділ 8
– Та чого ж ми стоїмо? – раптом спохопився принц Жар, потягнув мене, тобто зараз Меару, до диванчика. – Давайте сядемо, ви мені розкажете про себе, адже нам слід ближче познайомитися!
І та дурепа покірно пішла за ним! Ми розташувалися на зручному дивані, й принц Жар підсів до мене ближче, взяв за руку, погладив долоню і спитав:
– Ви тремтите, вам холодно? Чи ви перелякані, моя кицю? Не бійтеся, я вас не скривджу…
Оця “киця” роздратувала мене ще сильніше. Так і хотілося зацідити йому в його вродливу пику. Ох, свята Саббо, якщо я не візьму під контроль Меару, то цей ловелас зараз невідомо що з нею зробить. Тобто, зі мною!
– Хі-хі, – сказала Меара, – я не боюся!
Я відчула руку Жара на своєму плечі, він притягнув мене ближче й почав погладжувати пальцями шию, за вухом. По тілу пробігло солодкими хвилями тремтіння, а в животі запурхали метелики.
Демони її бери, ця вельможна дівка, очевидно, не вперше отак сидить із чоловіками! Ох, трясця, а може, вона й не цнотлива була? І приховувала? Може, гуляла з чоловіками, як заманеться? Ані король, її батько, ані королівський маг ні сном ні духом про це не знали?!
– Шкода, що наша перша шлюбна ніч ще так далеко, – прошепотів тим часом принц мені на вухо. – Я б із задоволенням провів її зараз і тут.
– Ой, ви такий безсоромник, – прошепотіла Меара, мліючи від погладжувань принца. Але й не заперечила!
Сама безсоромниця! Вона що, була не проти?!
– Я знаю, кицю, – рука чоловіка вже нахабно досліджувала зону декольте, а губами принц притискався до моєї щоки. – Я б подарував вам просто зараз, на честь нашого знайомства, багато приємних хвилин насолоди!
– О-о-о, – проговорила Меара слабким голосом. – Я люблю, щоб було приємно… Але…
Вона раптом випручалася з обіймів Жара й спитала, капризно скрививши губки:
– Кажуть, ви приїхали з жінкою, яка не повинна тут бути! І їй ви також робите приємно? Я не потерплю обману з першого ж дня! Мій батько дає за мною в придане золотоносні шахти! За ці території та гори, повні золотої руди, можна купити три ваших королівства Дармевва! Ви повинні любити й догоджати мені, а ця… ця… жінка легкої поведінки, наче більмо на оці! Слуги пліткують, що вона ваша коханка!
Принцеса проговорила це, а потім… Потім я знову стала собою! Це було неймовірно: відчувати себе, а не чужі дивні впливи на себе!
Ну, начувайся, Твоя Високосте, принце Жаре! Зараз ти в мене отримаєш! Тим більше, що Меара знала і озвучила зараз те, чого не відала я. За нею дають золоті шахти! Та цей жених повинен з неї пилинки здувати! А він коханку привіз!
І таких слів, якими вона попрікала принца, захищаючи себе, від цієї дурепи я, чесно кажучи, теж не чекала!
Я, крім того, могла одразу ж зробити певні втішні навіть висновки: по-перше, спогади принцеси, магічно перенесені й накопичені в моїй голові, якось по-особливому формують особистість принцеси Меари в мені. Вони уривчасті, але зберігають характер дівчини.
По-друге, дівчина може прориватися у мою свідомість і брати тіло під контроль лише інколи, на невеликі проміжки часу. Як це було за сніданком, коли вона впихала в себе (в мене!) медові тістечка, або от зараз. Трохи пообнімав її наречений, помацав, але коли справа дійшла до важливого кроку – то принцеса себе почала захищати. Гм. Вона була хоч і дурепа, але свою вигоду скрізь бачила! Ну, я думаю! Напевно, мешкаючи в королівському палаці, навчишся тут інтригувати, як професіоналка!
Жар звузив очі від роздратування, яке зазвучало в його словах далі:
– Хто вам таке сказав? Це справді плітки! Міглі моя… е-е-е… троюрідна сестра! Просто поїхала зі мною підтримати, допомогти в заручиновому ритуалі. Я думав, ви навіть з нею зможете подружитися. А-а-а-а! – раптом протягнув принц полегшено. – Ви ревнуєте! Не треба, моя кицю! Я вас лише кохатиму… Просто зараз! Ось так…
Він раптом схопив мене в обійми й потягнувся за поцілунком, але я вже була насторожі. Може, Меара це стерпіла б, навіть насолодилася, але я – ні!
Сильно штовхнула принца і вліпила йому добрячого ляпаса, аж його відкинуло від мене! У сиротинці я добре навчилася битися! І вмію постояти за себе, якщо треба!