Розділ 6

Постоялий двір знаходився десь посередині на шляху до столиці Фаджарти. Королівський кортеж планував переночувати там, а зранку їхати далі.

Шум та галас, велика метушня сталися тоді, коли принц королівства Дармевви в'їхав на територію постоялого двору. Забігали слуги, зарепетували служниці, загукали на коней конюхи. Вийшли зі своїх карет вже трохи втомлені дорогою і подорожні. До обіднього залу постоялого двору поважно заходили першими принц Жар та його офіційна фаворитка Меглі. За ними рухався його молодший брат Карл, широко посміхаючись та киваючи власнику постоялого двору. Карл умів бути приємною людиною, коли йому це було потрібно, а оскільки був досить вродливою людиною, то завжди викликав приязнь та бажання вгодити такому хорошому пану. За Карлом рухалися двоє охоронців, найнятих у дорогу, котрі пильно слідкували за безпекою обох Їхніх Високостей, а вже за охоронцями йшли дві служниці та троє кучерів.

Адже усіх королівських карет із Дармевви виїхало три: у першій, як ми пам'ятаємо, їхав Жар зі своєю офіційною фавориткою, у другій — принц Карл, а у третій — дві служниці та двоє охоронців, які, якщо потрібно було, виконували свої безпосередні обов'язки. Одна зі служниць була особистою прислугою фаворитки Меглі, а другу взяв із собою принц Карл на всяк випадок. Була вона із тих, хто виконував усі побажання цього чоловіка і в прибиранні, і в підмітанні, і в інших сферах його особистого життя. А принц Жар пожалів свого старого слугу й помічника Кубрика, не взяв у далеку дорогу. А інших не визнавав. І їхав без слуг. 

Коли всі гості були розселені по кімнатах, гарно нагодовані їжею, найкращою, яка знайшлася у постоялому дворі, тоді вже й сонце опустилося за горизонт. Щоб дотримуватися пристойності, принц Жар та його офіційна фаворитка мешкали у різних кімнатах, але поруч, тобто Меглі безперешкодно могла серед ночі зайти до свого коханця — старшого принца. Але офіційно у постоялому дворі представив він її як свою далеку троюрідну сестру.

Карл же дуже ретельно стежив за Меглі, адже йому слід було поговорити з нею. Спеціально пішов швидко після вечері одразу ж вслід за братом та його фавориткою. І коли вони попрощалися в коридорі, і принц Жар увійшов до своєї кімнати, то Карл стиха покликав дівчину:

— Меглі, я хотів би з тобою поговорити, якщо ти не проти. Зайди, будь ласка, до мене в кімнату, — сказав він чемно, підійшовши до неї і поцілувавши руку. Дівчина погодилась, і вони увійшли до кімнати молодшого брата, що була теж неподалік.

Карл був чемним, запропонував їй вина, всадовив у крісло, сказав чимало компліментів, а потім перейшов до головного. Він розповів Меглі свій план, звичайно, не вдаючись у деталі і оминаючи ті таємні відомості, які не повинна була знати дівчина. Окремо наголосив на тому, що вона не одружиться, тобто не вийде заміж за Жара, а отже, перспектив стати королевою у неї зовсім немає. І потім у самому кінці вивалив перед Меглі план на сьогоднішню ніч. Дівчина була спочатку в шоці, але потім, коли він закінчив розповідати всю свою історію, очі її заблищали. Було видно, що вона гарячково роздумує над тим, що їй робити, щоб не прогадати у цій ситуації.

— Ти ж розумієш, Меглі, що я все одно все зроблю так, як мені потрібно. Я дуже добре підготувався, і в цій ситуації у тебе або буде витерто пам'ять, — він раптом показав їй артефакт стирання пам'яті, який давно отримав у руці, — або ж ти береш участь у моїй затії і допомагаєш мені. Я стаю королем — і ти отримуєш мою безмежну підтримку. Всі женихи королівства — твої. Я зроблю все для того, щоб ти була щаслива, на жаль, не зі мною, але це все дрібниці...

Карл був насторожі. Якщо дівчина відмовить — серйозно збирався стерти їй пам'ять. 

А Меглі була не дурна. Все добре розуміла. Втрачати можливість стати багатою й титулованою особою, графинею чи герцогинею, теж не хотіла. І погодилася.

Вночі постоялий двір загорівся. Пожежа була дуже яскрава й сильна: згорів увесь другий поверх і частина першого. Врятуватися змогли майже всі, крім принца Карла. Саме там, де знаходилися його покої, вигоріло все дотла. Навіть тіло його не змогли знайти. Схоже було, що вогонь магічний, котрий не залишає тіл живих істот, перетворює їх на попіл. 

Стривожені охоронці пропонували Його Високості принцу Жару повернутися додому і розповісти про тяжку втрату сина батьку-королю, але принц Жар запевнив усіх, що його батько буде незадоволений, якщо він повернеться без нареченої. Тому він запланував швидко приїхати до столиці Фаджарти, заручитися з принцесою і одразу ж наступного дня виїжджати додому. Про жодні ж святкування цілий тиждень, як було раніше заплановано, уже й не йшлося.

А виїхавши із постоялого двору і проїхавши трохи дорогою через ліс, вони побачили просто в куряві на ґрунтовій дорозі чоловіка у бідному вбранні. Він лежав непритомний і не подавав ознак життя. Охоронці захвилювалися, підбігли до нього. Один із них навіть висловив припущення, що це підпалювач, котрий знищив постоялий двір, але чомусь не зміг утекти далеко. Можливо, ворог королівства або якийсь розбійник. Пробували переконати Його Високість викликати королівських охоронців Фаджарти.

Проте Його Високість принц Жар не прийняв такі пропозиції, лише похитав головою, розглядаючи знайденого незнайомця. І, як завжди, був дуже добрим. Підійшов до знайди і наказав занести його в карету, якою раніше їхав принц Карл. Сказав, що буде турбуватися про бідолаху.

Коли ж на одній з коротких зупинок незнайомець отямився, то виявилося, що він зовсім не пам'ятає, хто він та звідки. Мотав головою, намагаючись згадати, але так і не зміг. Дивився на всіх великими блакитними очима і потирав своє спотворене обличчя, адже виявився незнайомець хоч і міцно збитим чоловіком, але зі спотвореним обличчям. Через щоку його ішов кривавий шрам, отриманий, очевидно, на пожежі.